ГоловнаКультура

Нові правила на «Оскарах». Боляче не буде

Американська кіноакадемія оголосила нові правила для стрічок, які претендуватимуть на потрапляння до головної номінації – «Найкращий фільм». Цьому передували кілька років запеклих дискусій, пов’язаних з популярним хештегом «#OscarsSoWhite», розмовами про ексклюзивність «Оскару», кампанією «metoo» та іншими спробами показати, що Голлівуд є фабрикою мрій не для всіх.

Отже, що за правила вводить кіноакадемія?

Фото: oscar.go.com

«Ці стандарти розроблені для того, щоб заохотити справедливу репрезентацію як на екрані, так і поза ним, щоб краще показувати різноманітність аудиторії, яка ходить в кіно», – йдеться на сайті Кіноакадемії. Щоб створити ці правила, керівництво Кіноакадемії консультувалось з Британським кіноінститутом, яке має свої «Стандарти різноманіття» (Diversity Standards) і послуговується ними, коли приймає рішення щодо фінансування проєктів та правил номінування на нагороди Британської кіноакадемії; та з Гільдією Продюсерів Америки (PGA). 

Нові правила повністю діятимуть у 2024 році – без їх виконання ви не зможете претендувати на головний «Оскар». Вже у 2022 та 2023 роках продюсери, які подають свої стрічки на «Оскар», будуть зобов’язані заповняти конфіденційну анкету стандартів інклюзивності академії (Academy Inclusion Standards), хоча в ці роки виконувати зазначені стандарти буде все ще не обов’язковим.

Щоб фільм продюсера Ікс міг претендувати на включення до номінації «Найкращий фільм», він має виконати два з чотирьох стандартів, описаних у правилах.

Якщо коротко, ці стандарти такі: 

  1. серед акторів фільму мають бути представники малорепрезентованих груп (жінок, ЛБГТК+, расових або етнічних груп, людей з інвалідністю), або ж це має бути однією з тем фільму; 
  2. певна кількість ключових членів знімальної групи має бути жінками та/або ЛГБТК+, або небілими людьми, або з інвалідністю; 
  3. дистриб’ютор стрічки має брати на оплачуване стажування людей з недорепрезентованих груп; 
  4. кінокомпанія повинна мати жінок, ЛГБТК+, небілих людей або людей з інвалідністю на кількох керівних посадах у деяких відділах.

Детальний виклад стандартів виглядає так:

Стандарт А. Репрезентація на екрані, теми та наративи. Щоб стандарт вважався виконаним, треба відповідати одному із наступних критеріїв:

  • А1. Хоча б одного із головних героїв або важливого героя другого плану має грати актор з малорепрезентованих расових або етнічних груп: азіатської, латиноамериканської, афроамериканської, корінних народів Америки, Ближнього Сходу або Північної Африки, гавайської або іншої групи з тихоокеанських островів, інших.
  • А2. Щонайменше 30% акторів другого плану та в менших ролях мають представляти щонайменше дві з малорепрезентованих груп: жінки, расові або етнічні групи (перераховані вище – прим.), ЛГБТК+, люди з когнітивною або фізичною інвалідністю, або ті, що слабо або зовсім не чують.
  • A3. Головний сюжет, тема або наратив фільму сконцентрований на малорепрезентованій групі (перераховані вище – прим.)

Реджіна Кінг з Оскаром за роль в «Якби вулиця Біл могла говорити»
Фото: EPA/UPG
Реджіна Кінг з Оскаром за роль в «Якби вулиця Біл могла говорити»

Стандарт B: Художнє керівництво та команда проєкту. Щоб виконати цей стандарт, фільм має відповідати одному з нижче перерахованих критеріїв:

  • B1. Щонайменше два з наступних посад художних керівників або голів департаментів мають представляти малорепрезентовані групи: кастинг-директор, оператор, композитор, дизайнер костюмів, режисер, монтажер, стиліст, гример, продюсер, художник-постановник, декоратор, звукорежисер, супервайзер VFX, сценарист. Щонайменше одну із цих посад має обіймати представник вище перерахованих етнічних та расових груп.
  • B2. Щонайменше шість позицій в знімальній групі фільму (окрім асистентів продюсера) мають представляти малорепрезентовані расові або етніні групи. До цих позицій можуть входити (але ними не обмежуватись): перший асистент режисера, гафер, супервайзер сценарію та ін.
  • B3. Щонайменше 30% знімальної команди мають складати представники малорепрезентованих груп: жінок, расових або етнічних груп, ЛГБТК+, люди з інвалідністю. 

Стандарт C. Доступ в індустрію та можливості. Щоб виконати цей стандарт, фільм має відповідати обидвом критеріям:

  • С1. Компанія-дистриб’ютор або та, що фінансує фільм, має оплачуване навчання або стажування для представників малорепрезентованих груп. 

При цьому в студіях- та дистриб’юторах мейджорах ці навчання та стажування мають проходити в більшості з департаментів: продакшн/девелопмент, фізичний продакшн фільму (зйомки), пост-продакшн, музика, VFX (спецефекти), закупівлі, ділові переговори, дистрибуція, маркетинг та реклама.

Маленькі або незалежні компанії можуть брати – в ці ж департаменти – як мінімум двох стажерів з малорепрезентованих груп (принаймні один/одна з них мають бути – з перерахованих вище етнічних або расових груп)

  • С2. Компанія зі створення, дистрибуції та/або фінансування фільму пропонує навчання та/або працевлаштування для розвитку навичок знімальної групи без фіксованої оплати праці людям з малорепрезентованих груп. 

Стандарт D. Розвиток аудиторії. 

D1. Студія або кінокомпанія має кілька штатних керівників вищої ланки з малорепрезентованих груп в командах з маркетингу, реклами та/або дистрибуції.

*** 

Лауреати акторських Оскарів в 2018 році
Фото: EPA/UPG
Лауреати акторських Оскарів в 2018 році

Отже, чи випав би якийсь із лауреатів головного «Оскару» з номінації, якби ці правила діяли раніше? The Washigton Post пройшовся списком переможців за останні 15 років і виявив, що лише чотирьом стрічкам довелось би внести якісь зміни, щоб потрапити до номінації, і ці зміни не обов’язково були б пов’язані із художніми рішеннями або сюжетом фільму. Авторам «Арго» Бена Аффлека, «Старим тут не місце» братів Коен, «Артисту» Мішеля Хазанавічюса та «Відступникам» Мартіна Скорсезе достатньо було б влаштувати стажування на своїх студіях та найняти небілих людей та/або білих жінок, ЛГБТК+, або людей із інвалідністю в знімальну групу.

З огляду на це, американські журналісти, які пишуть про кіно, задаються питанням: навіщо тоді вводити правила, які і так майже всі виконують? Повну відповідь можна буде дати років через п’ять після того, як правила почнуть діяти – на кіностудіях буде більше людей, які матимуть інші досвід та оптику, ніж досвід та оптика білих людей (переважно, чоловіків без інвалідності і приналежності до ЛГБТК+). 

Навіщо це потрібно? Наприклад, щоб не множити стереотипи про небілих людей; щоб не дискримінувати тих, хто роками потерпає від системного расизму та дискримінації, хто має обмежений доступ до освіти та роботи; щоб глядачі, які купляють квитки на блокбастери, і які не завжди є білими чоловіками, могли впізнавати себе на екрані та бачити, що їх не маргіналізують, а їхнє життя представлене на екрані з достовірністю, яку можуть забезпечити лише представники тих самих малорепрезентованих груп. 

Чому американська індустрія (адже не забуваймо, що Американська кіноакадемія перш за все має справу із американським кіно та індустрією) зазнає таких змін? Справа не в глобальній змові рептилоїдів проти нещасних білих чоловіків. Справа в американських глядачах. 

Згідно зі звітом «Різноманіття у Голлівуді», виконаним науковцями UCLA College of Social Sciences, 40% населення США складають небілі люди (POC – people of color). Серед постійних глядачів (тобто, тих, які ходять в кіно більше одного разу на місяць) станом на 2019 рік – 55% білих, 26% латиноамериканців і 9% афроамериканців, 7% – представників азійської групи та 3% в категорії «інші». Іншими словами, лише трохи більше половини постійних глядачів кіно, на яких орієнтується індустрія, є білими.  

Скріншот дослідження Motion Pictures Association
Фото: https://www.motionpictures.org/
Скріншот дослідження Motion Pictures Association

При цьому, станом на 2019 рік лише 27% головних героїв фільмів, 15% режисерів та 13% сценаристів є небілими. Це і є те, що називається недорепрезентацією. Якщо 45% від загальної кількості постійних глядачів не є білими, то чому вони мають дивитись за свої гроші кіно про білих людей? Тому що рішення про те, яким проєктам давати фінансування, а яким – ні, приймається керівниками компаній, серед яких 93% – білі і 80% – чоловіки.

Поговоримо про гендер. Половина глядачів в Штатах – жінки. Не дивлячись на те, що після тривалих дискусій та кампаній жінок в американській індустрії стало більше, до рівності ще далеко. Так, згідно з результатами дослідження центру в університеті Сан Дієго, в 40% зі 100 найбільш касових фільмів 2019 року головним героєм була жінка, 12 фільмів зі ста найкасовіших зняті режисерками, а лише 20% з числа всіх режисерів, операторів, сценаристів, монтажерів, продюсерів та виконавчих продюсерів таких фільмів є жінками. Цей відсоток ненабагато вищий коли йдеться про топ-250 фільмів бокс-офісу 2019 року. 

Між тим: «Найбільший бокс-офіс як в 2018, так і в 2019 роках мали фільми з відносно різноманітним акторським складом, а небілі люди стали найважливішим сегментом домашнього кіноринку в США для 10 найкасовіших фільмів, – йдеться у звіті UCLA College of Social Sciences. – …Американська аудиторія, яка стає більш різноманітною, тяжіє до контенту, де головними героями є персонажі, з якими можна себе співвіднести».

Що це означає? Що голлівудська кіноіндустрія все ще не дуже відкрита до людей, які не є білими чоловіками, хоча останні складають не більше половини глядачів, на яких тримаються касові збори.

Чому репрезентація певних груп населення така важлива? Хіба досвід білого чоловіка, головного героя західної культури, не є універсальним? Хіба Майкл Корлеоне, персонажі Хамфрі Богарта, Гаррі Поттер, Фродо та чоловіки з екзистенційними кризами з фільмів Мартіна Скорсезе – не універсальні герої, досвід яких структурує глядацькі культурні коди незалежно від гендеру? І так, і ні. Так, тому що жінкам не лишається нічого кращого, аніж асоціювати себе з героями мейнстрім-культури (тому що поки чоловіки займаються «високою творчістю» та створюють культурні коди, жінки займаються неоплачуваною працею у вигляді домогосподарства і виховання дітей, вкладають ресурси в те, щоб бути поміченими, та й навіть після цього залишаються в меншості), і ні, тому що цим героям, при всій на позір геніальності їх творців, бракує того, що є постійними складовими жіночого досвіду. 

Лауреати акторських Оскарів в 2017
Фото: EPA/UPG
Лауреати акторських Оскарів в 2017

Що відбувається внаслідок рухів metoo та BlackLivesMatter? Ні, не дискримінація білих чоловіків (до слова, дискримінації групи, яка є привілейованою у суспільстві, не буває). Відбувається розширення горизонтів. Виявляється, що крім білих людей є і були небілі люди. Виявляється, що жіночий досвід у повсякденні відрізняється від чоловічого. Виявляється, що крім цисгендерних гетеросексуальних людей є інші люди, і це не є хворобою. Виявляється, що всім цим людям хочеться бачити свою репрезентацію в популярній культурі, тому що не лише білі цисгендерні чоловіки платять гроші за культурний та розважальний контент. Виявляється, що наративи в історії написані з певних точок зору і тепер, щоб з’ясувати повнішу картину, слід дописати інші – жінок, корінних народів, небілих людей, ЛГБТК+ та інших. 

У темах репрезентації, різноманіття та дискримінацій дуже багато вимог до нашої чутливості. Раптом виявилось, що нам усім слід виявляти більше емпатії один до одного, особливо якщо хтось належить до більш привілейованої соціальної групи. І якщо рівняння з багатьма невідомими під назвою «Як здобути «Оскар» за найкращий фільм після 2024 року» декому вирішити буде складно, є одна корисна вправа. Коли у вас питають, що зробити для того, щоб забезпечити жінкам рівні умови; що зробити для того, щоб небілі люди мали такі ж можливості працевлаштування, як і білі; чому ЛГБТК+ говорять про системну дискримінацію, а ви не належите до вище перерахованих, не давайте відповідь самотужки. Спитайте у цих людей. А ще краще – дайте їм слово. Про це, зрештою, і йдеться у нових правилах Американської кіноакадемії.

Дарія БадьйорДарія Бадьйор, Редакторка відділу "Культура"
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram