Розкрию особистий секрет: життєві обставини склалися так, що цілий 2018 рік я присвятив професійній діяльності в Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Будучи самостійним політиком де-факто, мені не вперше доводиться бути нестандартним чиновником де-юре. Як на мене, ця позитивна гібридність дозволяє «і словом, і ділом» упорядковувати той безлад (не плутати з анархією), що чомусь іменується в України «системою».
Моя місія – кидати виклик подібним порядкам. І зараз його може прийняти Ірина Фріз. Стати такою, як переважна більшість екранних говорунів, дуже просто. Натомість, щоб закласти основи якісного політичного управління, яке реально змінить на краще важливі суспільні відносини, треба постаратись. Спільно з трьома авторитетними всеукраїнськими інституціями громадянського суспільства ми пропонуємо таку можливість.
У нижченаведеному зверненні, на противагу звичній кулуарній практиці, абсолютно відкрито висувається моя кандидатура на посаду заступника Міністра України у справах ветеранів з досить чіткими аргументами – хто це і навіщо потрібен.
Працювати буду у звичному для себе стилі. Без запопадливості, не підкоряючись вічним «обставинам», а змінюючи їх. Мені добре відомий доробок проектного офісу створення Міністерства у справах ветеранів під егідою «Юридичної Сотні». Тому моє завдання полягатиме у технологічному поєднанні ідеального з реальним. Дати ефективний результат за об’єктивного мінімуму наявних ресурсів можливо.
Головне, правильно визначити пріоритети. Дві першочергові речі, на мій погляд, лежать на поверхні. Це формат фінансової підтримки громадських об’єднань ветеранів та створення власної мережі санаторно-лікувальних закладів.
Оскільки довіра громадськості до нинішньої конкурсної процедури фінансування наближається до нуля, варто ґрунтовно вивчити варіант замовлення певних соціальних послуг, визначених державою для ветеранів, у спроможних на їх надання громадських організацій, за допомогою платформи типу «ProZorro». А по санаторіям було б доцільно, замість примусової передачі об’єктів, закріплених нині за МОЗ, МО, МВС та іншими, взятися за пошук, відродження та оснащення підходящих для цього закладів, що перебувають у стані невизначеності або під загрозою відчуження.
І останнє (лише за переліком, по суті – основне): стратегічний план діяльності відомства має передбачати відповідальне управління людським потенціалом ветеранів, посилення зв’язків між поколіннями, сприяння формуванню майбутніх життєвих цілей ветеранів. Якість їхнього життя повинна також вимірюватися наявністю позитивних емоцій у повсякденній активності, ступенем залучення до суспільних справ. У такий спосіб зміцнюватиметься довіра між ветеранами та усім народом.