Взяти хоча б спікера В.Литвина, який на зустрічі з журналістами у Житомирі заявив, що хвилюватися з приводу дефіциту не варто, бо економічна ситуація в країні, ніби-то, нарешті, стабільна і передбачувана. І, що в новому бюджеті буде збільшено фінансування регіонів, освіти, охорони здоров'я. Цікаво, що він мав на увазі: те, що при офіційно дозволених 25 мільярдах бюджетного дефіциту за сім місяців вже створено дірку у 22 мільярди і темпи накопичення бюджетного дефіциту стабільно та передбачувано зростають? Чи може те, що видатки на освіту чи охорону здоров’я будуть збільшувати за рахунок грошей, які освітяни та медики не отримали за попередні періоди чи може за кошти місцевих бюджетів, які нахабно «експропрійовані» центральною владою?
Ще більшим оптимістом намагається виглядати прем’єр М.Азаров, який похваляється тим, що Уряд може обійтися без грошей МВФ. Звісно, може, бо його Уряду жодна міжнародна фінансова інституція не дасть ані долара, адже всі хто бажав, вже наочно переконалися в тому, в які саме кишені перекочували попередні запозичення та кредити. А ось, що робитиме наступний Уряд, коли отримає у спадок від нинішньої «команди професіоналів» пусту державну казну та ще й перенесений на грудень багатомільярдний план з виконання надходжень до бюджету разом з вибраними за півроку наперед податками? Чи може пан Азаров сподівається на депутатську недоторканність?!
Ця влада остаточно перетворилася на банкрута, причому вже не просто у моральному, але й у цілком матеріальному сенсі. Проте головна проблема на сьогодні в тому, що за два місяці, що залишилися до виборів, в банкрутах може опинитися вся країна. Після чого, мова буде йти не про підвищення соціальних стандартів чи бюджетного фінансування соціально значущих галузей, і, навіть, не про збереження наявного, а про відчайдушне рятування від соціально-економічного колапсу.
І, на жаль, це не уявний ризик, а цілком безпосередня та майже невідворотна загроза…