Поруч з державними лісами є сотні тисяч гектарів самосійних лісів, які лісовим фондом формально не вважаються і якими взагалі ніхто не опікується. Колосальний ресурс, який може суттєво посилити українську лісогосподарську галузь та екосистему країни. Замість цього «дикі» ліси часто створюють проблеми, наприклад, саме вони є джерелом виникнення масштабних лісових пожеж.
Тривалий час спільно з нашими колегами у профільному міністерстві та парламенті ми займались розв'язанням цієї проблеми.
Нарешті довгоочікуваний закон №5650 про збереження лісів ухвалений Верховною Радою у другому читанні. Документ вирішує низку питань – серед іншого запроваджує стимули для власників ділянок з самосійним, або «нічийним» лісом. З’являються умови для того, щоб серйозно зайнялись його збереженням та розвитком.
Насправді ліс – це інвестиція та актив, які з часом поступово зростають у ціні. Розрахунки свідчать, що власнику паю виснаженої, малопродуктивної землі набагато вигідніше вирощувати на ділянці ліс і продавати деревину, ніж здавати землю в оренду та отримувати копійки. Навіть податковий режим для земель лісового фонду цікавіший: для сільськогосподарських угідь ставка податку на землю складає не менше 0,3% та не більше 1% від нормативної грошової оцінки, для лісових земель − не більше 0,1% від нормативної грошової оцінки. Крім того, продаж деревини не єдине, що генерує прибуток. В країнах ЄС іноді майже половина доходів від лісогосподарської діяльності припадає на інші екосистемні послуги – гриби, ягоди, пасіку, полювання, зелений туризм, рекреацію.
Але ліс – це гра вдовгу: створюючи його «з нуля», першого прибутку доведеться чекати десятиріччями. Проте фактично готовий природний, самосійний ліс може забезпечити дохід набагато раніше.
Ще з 2006 року Лісовим кодексом була передбачена можливість створення лісу на власній ділянці площею до 5 гектарів. Але, по-перше, в законодавстві не існувало поняття «самосійні ліси». По-друге, процедура переведення земель сільськогосподарського призначення в лісогосподарське була дуже складною і фінансово обтяжливою: розробка технічної документації, проходження різних комісій, погодження. Переведення ділянок з сільськогосподарських у лісогосподарські передбачає навіть відшкодування державі збитків та втрат, пов’язаних зі скороченням сільгоспугідь! Тобто фактично донедавна в Україні не було можливості переоформити сільськогосподарську ділянку в землі лісового фонду або така можливість була занадто переобтяжена і дороговартісна.
Закон № 5650 кардинально спрощує механізм зміни категорій земель. Якщо у вас пай, на якому виріс ліс, ви просто звертаєтесь до державного реєстратора з відповідною заявою (детальна процедура буде розроблена підзаконними актами). Для державних і комунальних земель зміна цільового призначення затверджується рішенням відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
За результатами наших досліджень, в Україні майже 500 тисяч гектарів самосійних лісів.
Для держави фактична легалізація самосійного лісу є важливою та вигідною – адже на власника лісу покладаються певні зобов’язання за його доглядом.
Згідно з Лісовим кодексом, в усіх без виключення лісах необхідно проводити лісовпорядкування. Як саме це робити, визначає відповідний порядок. Матеріали лісовпорядкування для невеликих ділянок (приватних лісів) затверджуються раз на двадцять років, для інших лісокористувачів та власників лісів - раз на десять. Ми вже розпочали розробку нормативно-правових актів щодо цього, щоб максимально спростити механізм отримання документів для приватних власників.
Ще одна важлива новація закону № 5650 стосується так званих «нічийних лісів», яких в Україні нараховується приблизно 700-800 тисяч гектарів. Це ліси, які не закріплені ані за лісгоспами, ані за комунальними підприємствами. Їх ніхто не охороняє, там ніхто офіційно не господарює. Деякі місцеві чиновники навмисно «забувають» про існування такого лісу, щоб комусь було зручніше його вирубувати.
Закон №5650 вносить зміни до Лісового кодексу: шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, в разі невстановлення винних, відшкодовується (увага!) місцевими органами самоврядування, на чиїй території знаходиться ліс. Тобто місцевим громадам буде невигідно подальше існування нічийних лісів – доведеться призначати відповідальних та вести лісове господарство.
Чому ми, як Лісагентство, активно підтримували ці зміни, які, на першій погляд, нашого лісового фонду не стосуються?
По-перше, лісові пожежі. Доглянуті самосійні ліси, де регулярно та фахово здійснюють протипожежні заходи, значно спрощують і нашу протипожежну роботу.
По-друге, легалізація більшості неоформлених лісів дає можливість ефективніше боротись з тіньовим ринком деревини. Адже закон спонукає до стовідсоткової легалізації лісів та запровадження єдиної системи правил господарювання. Власник лісу на приватній ділянці, як і державний лісгосп, має оформлювати лісорубний квиток на заготівлю, реєструвати продукцію в єдиній електронній системі обліку деревини.
По-третє, держава отримує право викупати самосійні ліси у власника, наприклад, у місцевої громади – це можливість збільшувати державний лісовий фонд.
І останнє, найважливіше. Збереження самосійних лісів, розвиток культури лісогосподарювання, поширення «лісового фермерства» прискорює стратегічну задачу зі збільшення площі лісів в країні до 20%, що є оптимальним для України. Ми зможемо значно швидше рухатись до нашої мети.