Адже на сьогодні є ще одна невирішена проблема, пов’язана із звільненням суддів. Йдеться про положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Там передбачено, що після створення нового Верховного Суду всіх суддів Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ звільнять. Так, єдиною можливістю для суддів продовжити свою кар’єру і працювати у новоствореному суді касаційної інстанції – це успішне проходження конкурсу на посаду судді Верховного Суду. Про те, що такі норми потребують доопрацювання і їх не можна включати до остаточного тексту закону, я говорив ще на стадії розгляду проекту Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Проте відповідні правки так і не внесли. Тепер в законі закладено взаємосуперечливі положення, які можуть стати підставою для численних судових позовів. Крім того, варто наголосити, що Венеційська комісія цей закон не розглядала, тому говорити про його відповідність європейським нормам не варто.
Законодавчі колізії
У Законі України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що підставою для звільнення судді є його відмова від переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому він працював. При чому, переведення до іншого суду того самого рівня може здійснюватися без конкурсу.
Якщо судді Верховного Суду, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України з будь-яких підстав не пройдуть, або ж не візьмуть участь в конкурсі на зайняття посади у новоствореному Верховному Суді, то вони підлягатимуть, за своєю згодою, переведенню - у зв’язку з ліквідацією судів, де раніше працювали.
І тут виникає питання - до якого ж суду їх переведуть? В Законі чітко визначено, що переведення до суду нижчого рівня є одним із видів дисциплінарних стягнень. Однак щодо суддів вищих судових інстанцій, яких передбачено звільнити, не було ухвалене рішення про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин перевести, наприклад, суддів Верховного Суду України на роботу в Апеляційний суд м. Києва, не можна.
Натомість, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» переведення до суду того самого рівня може здійснюватися без конкурсу. У цьому випадку єдиний суд, куди можуть перевести суддів вищих судових інстанцій - буде новостворений Верховний Суд. Проте для зайняття посад в ньому передбачено проходження конкурсу.
Вказана колізія законодавчих норм стала предметом обговорення на зборах суддів Вищого адміністративного суду України, які відбулися 02.12.2016. За результатами засідання розробили проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В цьому проекті пропонується передбачити, що «судді Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, за їх згодою, переводяться без участі у конкурсі на посади суддів Верховного Суду. У разі якщо відсутня достатня кількість вакантних посад суддів Верховного Суду у відповідних касаційних судах перевага надається судді, який має більший стаж роботи у вищих спеціалізованих судах чи Верховному Суді України. У разі відмови судді від переведення або відсутності вакантної посади судді Верховного Суду такий суддя має право на відставку».
Запропонований механізм вирішення питання із працевлаштуванням суддів є логічним. Лише в такому випадку не буде порушений принцип незмінюваності суддів - як однієї із складових незалежності судової гілки влади. І лише у такому випадку спрацює рятівний круг.
Адже за умов, коли один склад Верховної Ради України своїм рішенням здатен звільнити всіх суддів касаційної інстанції, другий – апеляційної інстанції, а третій – відмінить рішення попередніх двох і призначить їх суддями знову, говорити про незалежність судової гілки влади від законодавчої не доводиться.