Сімейні українські цінності
Сім’я – це суспільство в мініатюрі, де кожен має свої права і обов’язки, а на її членів покладається спільна відповідальність за добробут та благополуччя. Шлюб є однією зі складових частин поняття «сім’я». Тому це не тільки соціальне явище, а й поняття, що має важливий юридичний аспект.
В тексті Конституції кожної держави завжди знаходять відображення основні засади суспільного устрою, що склалися на конкретній території. Тому вважаю, що ключові правила укладення шлюбу, однозначно мають бути врегульовані в Конституції України. Саме такими мотивами, певно, керувалися розробники Основного Закону у 1996 році, оскільки у її ст. 51 чітко передбачено, що «шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка».
Здавалося б, лише одне просте речення, але у ньому закладено глибокий фундаментальний зміст, в основу якого лягли історія, традиції, звичаї та культура українського народу.
Нагадаю, як трактується зміст поняття шлюбу у нинішній Конституції.
По-перше, у шлюб особи вступають добровільно, усвідомлено, без будь-якого примусу.
По-друге – укласти шлюб можуть лише особи різної статі, оскільки саме такий союз забезпечує можливість народження і виховання дітей.
Третє – шлюб можуть укласти тільки дві особи, тобто в Україні констатується моногамність шлюбу.
Ці правила є прийнятними і зрозумілими для українського суспільства, оскільки переважна більшість українців сприймає їх як аксіоми - твердження, що не потребують доведення.
Чому раптом саме зараз постала потреба виключення цього поняття з тексту Основного Закону?
Тепер замість речення «шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка», експерти Конституційної комісії пропонують описати розділ про шлюб наступним чином.
Стаття 28. Право на шлюб
1. Право на шлюб, створення сім’ї гарантуються законом.
2. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.
3. Батьки зобов’язані утримувати та виховувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
4. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються законом.
Про те, що у шлюб вступають жінка та чоловік немає і згадки. Невже це сталося на хвилі гасел «необхідності європейської інтеграції України» та «підтримки європейських цінностей»?
Власне, мотиви членів Конституційної комісії у цьому питанні поки незрозумілі. Однак наслідки виключення з поняття шлюбу ознак «двостатевості» можуть бути вельми непередбачуваними.
На перший погляд здається, що воно прямо і не закріплює право двох осіб однієї статті укладати шлюб між собою, але, на мій погляд, дає цілком реальну можливість передбачити таку можливість у Сімейному кодексі України. Тобто, не виключено, що незабаром в Україні цілком законно можна буде і укласти і одностатевий шлюб, і шлюб одразу з декількома особами.
З юридичної точки зору шлях буде відкрито - було б бажання. Та чи хотіли б цього українці?
Сім’я і європейські цінності
Може, розробники змін до Конституції України не знають, що зміст європейських цінностей є значно багатограннішим?
У преамбулі Хартії основних прав Європейського Союзу передбачено, що «народи Європи, формуючи все більш згуртований та тісний союз, прийняли рішення будувати разом мирне майбутнє на основі спільних цінностей. Усвідомлюючи свої духовні і моральні досягнення, Європейський Союз засновується на неподільних і загальних принципах - гідності людини, свободи, рівності і солідарності; він опирається на принципи демократії і правової держави.
…Європейський Союз сприяє збереженню та розвиткові цих спільних цінностей, за поваги до різноманіття культур та традицій народів Європи, рівно як і до національної самобутності держав-членів».
Таким чином, щоб стати членом Європейського Союзу не обов’язково кидатися на амбразуру і безальтернативно відмовлятися від всього, що є близьким і зрозумілим українцям, він фундаментальної цінності, що формує самобутність нашого народу.
Зауважу, далеко не усі держави члени - ЄС офіційно визнали одностатеві шлюби, так само не всі держави ЄС виключили визначення поняття «шлюб» із власного законодавства.
Наприклад, у ст. 18 Конституції Польщі, як і, поки що, в Україні, передбачено, що шлюб – це зв'язок жінки і чоловіка. Навряд чи влада цієї держави має намір змінювати вказані вище правила.
Тому вважаю, що вносити подібні надважливі зміни до Основного Закону, можна лише після ретельного дослідження громадської думки з цього питання. Можливо, варто обговорити ці пропозиції із представниками церкви.
Чи варто поспішати зривати це «яблуко розбрату»? На моє власне переконання, ні.
Бо у традиційному, досить консервативному українському суспільстві, а саме таким воно зараз є, ці норми не приживуться, їх просто не сприйме більшість громадян.
Натомість ця пропозиція в тексті Основного Закону відволікатиме увагу українців від інших проблем в державі: таких як статус Донбасу або корупційні скандали владних високопосадовців. Чи виграє від цього українське суспільство?