Кадри
Мова про підходи до справи реформування тих здебільшого достатньо молодих реформаторів, котрі дійсно прагнуть впровадити в організацію суспільної діяльності реальні зміни.
Тобто не йдеться про ті причини, котрі йдуть від свідомих противників змін.
Опосередковано написане тут, у той же час, стосується тих носіїв розуму-хитрості, для яких за будь-якого стану (реформи, стагнація чи сталий розвиток) головним є пошук можливостей до «скруток», схем та тому подібних способів незаконного збагачення чи просто бодай якогось заробляння на лише видимості діяльності.
Дослідження
Майже всі наші реформатори, особливо з числа тих, хто навчався закордоном, у своїх проектах роблять ставку на попередні дослідження наявного стану справ та організацію розумового штурму для вироблення комплексу пропозицій та рекомендацій подолання проблеми.
Звісно, такий підхід є і доречним, і необхідним, але зовсім недостатнім для того, щоб реформа запрацювала.
Причина у тім, що якими б гармонічними до існуючого стану справ та технологічно грамотними не були нові інструменти їх вдосконалення чи заміни їхньої застарілої сутності умільці з розумом-хитрістю швидко знайдуть нові способи розвернути все так, щоб ми знову почули: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди»: хитрозробленим - все, а мільйонам дійсно працьовитих - «дірка від бублика».
Важелі
Суспільна діяльність, де панують живі комунікації між зацікавленими у ній людьми не є аналогом функціонування технологічних пристроїв чи механізмів, якими послуговуються у цільових комунікаціях задля отримання прибутку чи зарплати.
Прикладом може бути погляд на дві сторони явища нестандартного мислення, без якого апріорі не можна запустити реформи.
Одні люди копіюють гарні нестандартні задумки, щоб завдяки покращенню життя мільйонів жителів не лише своєї країни, а й всієї планети (китайські інженери та технологи, наприклад) отримувати суспільно прийнятні матеріальні здобутки.
У той же час інші люди крадуть тексти з новим поглядом на явища чи проблеми, щоб видавши їх за свої, отримувати доплати за «наукові» звання зі сплачених продуктивними громадянами країни податків (українські «науковці», до речі, яких дехто пропонує не лише не позбавляти добутого злочинним шляхом, а й навіть не критикувати).
Не зможуть організувати успішні реформи ні уряд, ні Верховна Рада, а тим більше керівництво локальних сегментів базового рівня, якщо їм невтямки почати зі створення запобіжників до протидії реформуванню.
Лі Куан Ю та китайський уряд показують, як потрібно починати реформи, щоб мати у них успіх і це не ставка на дослідження заради пошуку гіпотетичних форми організації діяльності, за яких автоматично зникала б можливість людей до шахраювання чи імітації діяльності.
Мова про акцент, який було зроблено на «… інвестиції із західних країн, які можуть розвинути і сучасні технології, і менеджмент. Робота з такими технологіями протягом п'яти і більше років дозволяє виробити на їхній основі власні методи. Це найпростіший шлях, яким треба йти для розвитку. Зараз цей приклад наслідує Китай, економіка якого успішно розвивається. Китайці проаналізували досвід і методи Сінгапуру, залучили іноземні інвестиції і зараз реалізують власні методи для розвитку. Вони спочатку навчаються і повторюють технології, а потім, коли є можливість знизити затрати на виробництво, беруться за розробку власних моделей і просувають їх на ринки інших країн» (Лі Куан Ю).
При цьому як «двічі два – чотири» є зрозумілим і без спеціальних досліджень що, наприклад в освіті, будуть марними надії на успіх реформування змісту та структури освітньої діяльності, якщо попереду цих цільових змін не побудувати дієві запобіжники до списування і плагіату та не підвищити вступні та випускні вимоги (як у школі, так і в університеті).
А контрреволюціонери, як люди від природи не обділені розумом-хитрістю, якраз і будуть нав’язувати потребу у «науковому обґрунтуванні» та втягувати у «дослідження», бо кращої ширми для гальмування реформ і не існує: і процес оновлень якби підтримують, і бажане статус-кво мають.