Адже тільки особа, котра лінується спертися на природний інтелект, не побачить, що з прямолінійного мотузочка легко робиться довільний трикутник, який і розподіляє оті 1800 по трьох кутах.
Це щось на кшталт того, що людина, котра носить голову не лише для зачіски, не може не побачити, що з трьох паличок довжиною 18 см, 8 см і 9 см ніяк не можна скласти трикутник.
Інтелект не виникає завдяки тому, що людина запам’ятовує це чи інше. Навпаки, внаслідок застосування зору та слуху для різних цільових потреб у людини формується певна науково-культурна база як індикатор інтелектуальності.
Учитель
Зрозуміло, перше чого вимагає професія учителя – це якраз інтелекту помітного рівня. І саме на це сподіваються громадяни країни - лише і тільки такі вчителі мають працювати з їхніми дітьми. Тим більше, якщо мова йде про вчителів початкової школи як «золотого» кадрового фонду у проекті нової української школи (НУШ).
Відтак є більш ніж важливою інформація про результати незалежного оцінювання рівня професійності вчителів на кшталт оцінювання учнів, які нам дала PISA.
На жаль виявляється, що серед майже тисячі учасників першої хвилі сертифікації вчителів початкової школи проявилися наступні сумні індикатори стану українського вчительства:
- 32 % учителів не побачили правильну відповідь у такому простому математичному завданні:
- 77% учителів у рік святкування 100 річчя Акту злуки не віднайшли у своєму культурному доробку зачіпки для правильної відповіді ось у цьому завданні:
Держстандарт
Якщо такі ризики у систему освіти привносять вчителі, більшість з яких бачать себе як кращих представників професії, то як виглядає стан справ з навчанням дітей у «звичайних» вчителів теперішніх українських початкових шкіл?
Зрозуміло, що питання як риторичне.
Хто і як зможе цьому зарадити?
Сама учительська спільнота навряд чи спроможеться на щось помітне, бо системні проблеми представниками/силами лише самої системи не вирішуються (жаби болото не висушать і корупціонери корупцію не ліквідують).
Потрібна державна програма зовнішнього втручання.
Є більш ніж очевидними як мінімально необхідні наступні важелі: помітно вищі оклади вчителя початківця та кардинально новий державний стандарт для професії вчителя. Без підняття рівня конкуренції серед претендентів на вчителювання буде лише топтання на місці, що неминуче скотиться до ще більшого загнивання.
І суспільно-системну потребу у розробці принципово нового стандарту вчителя влада має сприймати як свій мінімальний обов’язок по очищенню та захисту школи від учителів, загальний рівень інтелекту яких не є адекватним вимогам інтелектуальної професії.
У цьому контексті є важливим не піддатися впливу тих представників ІППО та педагогічних факультетів, які впевнені, що «… головне це не наскільки гарно вчитель знає свій предмет, а наскільки добре він може навчити своїх учнів, наскільки гарно вміє документально оформлювати свою діяльність, як володіє різними способами підготовки планів, конспектів уроків тощо та знає нормативні і методичні документи, що стосуються організації освітнього процесу».
Звісно, багато людей можуть мати успіх та бути корисними для суспільства не переймаючись інтелектуальними складниками шляху до того, бо гарно вміють працювати «руками», але ж абсолютно не так з учителями.
Останнє є аксіомою успішного вчителювання у цивілізованих країнах з дійсно відповідальною перед своїм народом державною владою.