Я ніколи не повірю, що та велика крадіжка відбулася без вини перших осіб тодішньої держави, що «Ощадбанк» вибухнув так само несподівано як Чорнобиль. Я переконаний, - ґенеза тієї кризи є політичною: у нас забрали можливість бути вільними гравцями у після радянському історичному періоді - брати участь у приватизації, не гнутися від холоду та голоду, не залежати від банального шматка хліба. Фінансова освіта простого українця, елементарне розуміння простих фінансових процесів тоді рівнялося нулю і нас «розвели», це була найбільша за час СРСР фінансова розводка.
Сьогодні ситуація не краща. Про вкладника банку або кредитної спілки згадують лише тоді, коли на порозі вибори і до слова «вкладник» можна сміливо додати приставку «виборець». Наразі такий час. І більшість гравців у цій темі активізувалися. Споживачі фінансових послуг мають знати природу турботи про них з боку окремих депутатів, а також об'єктивно оцінити рівень концептуальності тих реформ які пропонуються авторами.
Почнемо, із свіжої ідеї, суть якої зводиться до запровадження інституту гарантування вкладів для вкладників кредитних спілок. Автори такої теми - «регіонали». Точніше, сама концепція належить Олександрі Кужель. Різниця у тому, що вона лобіювала подібний законопроект «об'єднання статусів вкладника кредитної спілки до вкладника банку», у якості чиновника та в рамках своїх повноважень і обов'язків. ПР же робить це на порозі виборів аби зайвий раз пропіаритись. Це не єдиний хід «регіоналів» аби «пригорнути у свої обійми» українського вкладника: у першому кварталі НБУ почав роздавати стабілізаційні кредити, щоб уникнути банківських банкрутств напередодні виборів, пообіцяв підвищити розмір гарантій, що надає Фонд гарантування вкладів, ну і відоме нагодовування людей "вітіною тисячею".
У мене багато питань до уряду та національного банку. Наприклад, чому уряд дозволи банкрутство близько п'ятиста кредитних спілок, чи усвідомлює він те, що стільки ж установ знаходяться у стані наближеному до банкрутства, чому окремі ринок запозичень для кредитних спілок фактично «відпущено» і окремі організації просто збирають гроші без ліцензій? Чому досі не існує статистики ошуканих вкладників, чи не для того аби відкусити з державного пирога кругленьку суму для компенсації втрат «мертвим душам»..? Для чого владою було зрежисовано звернення двох десятків асоціацій з пропозицією Сергію Тигіпку взяти захист вкладників під своє крило? Чи не для того, щоб на корені рубати будь-які радикальні ініціативи ошуканих людей і годувати їх «казками про покращення»? Чому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оперативно перенесли у місце яке унеможливлює пікети з боку вкладників? І тд.
Уряд ще кілька років тому мав концептуально реформувати систему кредитних спілок. Їй має бути віддана ніша соціального мікрокредитування, так само давно повинно було вирішено питання державних гарантій по вкладам в кредитних спілках. Міжнародна експертна спільнота та офіційні фінансові інститути вже неодноразово заявляли про необхідність упорядкування питань гарантування по вкладам у окремі кредитні установі, зокрема кредитні спілки. Зробити це досить просто. Частка вкладів населення у кредитних спілках не перевищує 1 % від таких самих вкладів населення в банках. Фонд гарантування вкладів міг би спокійно обслуговувати і цю нішу. Цей фактор зіграв би принципову роль у впорядкуванні діяльності галузі - було б невдовзі відкрито рефінансування спілок аби покращити їх ліквідність, спілки отримали б повноцінного регулятора та системний продуційний нагляд, коли відсікаються базові фінансові ризики. Більше того, можливо після цього ми таки отримаємо нормальний закон про кредитні спілки