Я постарався проаналізувати зарубіжний досвід з цього питання. Він є великим. Але треба розуміти також, що такого масштабу війни світ не бачив з кінця Другої світової війни. А це означає, що і обсяги допомоги, інвестицій, кредитів повинні бути більшими.
Починаючи з 1946 по 2001 рік в світі відбулося близько 220 війн, збройних конфліктів (Panić, 2008) в результаті яких загинуло понад 20 млн осіб, а 67 млн осіб стало біженцями..
Згідно із аналітичним звітом ООН, що було присвячено питанням післявоєнного відновлення (UN, Crisis Prevention and Recovery Report, 2008), серед 30 проаналізованих країн (країни для яких було можливо зібрати достатню кількість даних) 18 країн було віднесено до групи країн що відновлювалися достатньо швидко після війн та конфліктів (Strong Growth Recovery-SGR), а 11 країн було віднесено до країн що відновлювалися суттєво повільніше (Weak Growth Recovery-WGR). Відповідно до зазначеного вище звіту обсяги офіційної зовнішньої допомоги (Official development assistance-ODA) для таких країн виявлялися досить нерівномірними впродовж перших чотирьох років після завершення війн чи конфліктів (Графік 1).
Графік 1 Обсяги офіційної зовнішньої допомоги для різних груп країн, % валового національного доходу
Джерело: UN, Crisis Prevention and Recovery Report, 2008
Хоча проведений аналіз не дає можливості однозначно стверджувати, що значні надходження зовнішньої допомоги призводять до економічного зростанням (насправді більш суттєві надходження можуть бути викликані більш стійким врегулюванням ситуації, що призводить до більшої уваги донорів до країни), суттєві надходження зовнішньої допомоги одразу після закінчення війни чи конфлікту можуть бути одним із чинників стійкого зростання.
Спроба екстраполяції отриманих результатів для країн, що відновлювалися достатньо швидко після війни чи конфлікту (SGR) та врахування природи (зовнішня агресія проти України), масштабів та загальносвітового суспільно-політичного резонансу війни росії проти України дає можливість оцінити обсяги можливої необхідної щорічної зовнішньої допомоги в розмірі близько 50% ВНП України впродовж найближчих чотирьох років (близько 300 млрд дол. США), та близько 20%-30% впродовж наступних п’яти років (близько 200 млрд дол. США).
Результати емпіричних досліджень та економетричного аналізу також не дають статистично значущих підтверджень того, що надання зовнішньої допомоги в цілому сприяє економічному зростанню - цьому радше сприяє припинення розгортання насильства та війни, а далі – завершеність структурних реформ та відповідна економічна політика уряду по розвитку економіки та бізнесу. А дезагрегований аналіз показників якості урядування та видів фінансової підтримки не дає чіткого уявлення про оптимальну комбінацію заходів з політики та типів фінансової підтримки, що сприяють зростанню (Hoeffler, Shahbanо, von Billerbeck, 2011). Це вимагає більш ґрунтовного аналізу кожного окремого випадку відновлення після війн чи конфліктів. Особливої актуальності такий підхід набуває з огляду на те, що зважаючи на загальний характер протистояння розвинених країн з Росією через війну проти України післявоєнна зовнішня підтримка буде носити «індивідуальний характер» для України.
Ключовим для нашої держави є – де взяти кошти для відновлення міст, сіл, підприємств, надання допомоги малому та середньому бізнесу чи підтримки населення після війни. Зрозуміло, що це можуть бути:
- Заморожені кошти золотовалютних резервів центрального банку РФ (за оцінками Мінекономіки сума цих коштів складає більше 400 млрд.дол.). Питання лише в механізмі, як їх швидко можна стягнути на користь нашої держави та бізнесу.
- Кошти міжнародних фінансових організацій (зокрема, МВФ, Світового банку, ЄБРР, ЄІБ тощо) та міжнародна підтримка провідних країн світу. Це також можуть бути сумарно десятки мільярдів доларів;
- Створення податкових стимулів для вітчизняного та міжнародного бізнесу, які будуть замотивовані фінансово інвестувати власні кошти в бізнес.
- Кошти українських та іноземних банків, бюджетні кошти та населення тощо.
Зрозуміло, що є ще і інші джерела. І не всі відразу захочуть інвестувати (по різних причинах). Але в нашої держави є історичний шанс швидкого економічного відродження, відновлення, модернізації, структурної перебудови…. Я в це вірю.
Необхідні конкретні фінансові кроки для підтримки економічного відновлення держави, міст, сіл та бізнесу, будуть запропоновані у наступному матеріалі.