Щодо дискусій навколо макроекономічних показників. Перш за все хочу зазначити, що макроекономічні показники, що лежать в основі розрахунку ключових статей бюджету не були секретом з кінця червня 2024 р. Саме тоді були прийняті постанова Уряду «Про схвалення основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2025—2027 роки» та Бюджетна декларація на 2025—2027 роки, на основі якої і розроблено відповідний законопроєкт. Окремі із цих показників наведено в таблиці.
Перш за все поглянемо на показник, що часто найбільше хвилює багатьох журналістів – обмінний курс. Припущення уряду щодо 10% девальвації в 2025 р. цілком відповідають очікуванням інших груп респондентів, зокрема останнім опитуванням (вересень 2024 р.) фінансових аналітиків – 44 грн/дол США через 12 місяців. Також такі припущення залишаються консистентними із збереженням привабливості гривневих інструментів заощаджень в коротко- та середньостроковій перспективі.
Щодо економічного зростання. Після обвалу реального ВВП в 2022 р. на 29% та лише помірного відновлення в 2023-2024 р.р. (на 5.3% та близько 4% відповідно) в умовах агресії, що триває, дискусія щодо розбіжності в прогнозах зростання на 2025 р. між Урядом (+2.7%) та Національним банком (+4.1%) не виглядає продуктивною. Очевидно, що жоден із варіантів не передбачає закінчення війни, а отже й стрімкого відновлення економіки. Проілюструвати це можна порівнявши ці прогнози із довоєнним обсягом випуску (графік 1).
За умови матеріалізації «песимістичного» прогнозу Уряду реальний ВВП досягне 79.7% від рівня 2021 р., «оптимістичного» прогнозу НБУ – відновиться до 81%. «Підказку» щодо того який вплив на зростання матиме «зниження рівня безпекових ризиків» дає нам бюджетна декларація Уряду на 2025-2027 р.р.: зростання за підсумками 2026 р. +7.5%, у 2027 р. +6.2%. І навіть в такому випадку українська економіка не відновиться до рівня 2021 р. Якщо припустити матеріалізацію справді негативного сценарію (довгострокове зростання на рівні 3.5%) досягнення довоєнного рівня вимагатиме ще 8 років (до 2032 р.).
Щодо різниці в прогнозах щодо зростання цін. Хтось із «експертів» може сказати, що між Урядом та НБУ відсутня координація: прогноз Уряду щодо зростання ІСЦ на 2024 становить 9.5%, а прогноз центрального банку 6.6%. Різниця майже в 1.5 рази! Але розбіжність у цих показниках викликана не протистоянням між державними органами влади, а інституційно відмінними мандатами. Уряд повинен профінансувати заплановані видатки, що зумовлені в першу чергу перебігом війни. Центральний банк – забезпечити цінову та фінансову стабільність навіть в умовах повномасштабної агресії рф. Щоб проілюструвати це поглянемо на номінальний ВВП, що з точки зору макроекономіки є добутком темпів зростання цін та збільшення обсягів реального виробництва. За підсумками 2024 р. Національний банк прогнозує номінальний ВВП на рівні 7.59 трлн грн, Уряд – 7.48 трл грн. Розбіжність становить близько 1.5%. В 2024 р. очікується номінальний ВВП на рівні 8.62 трлн грн та 8.47 трлн грн НБУ та Урядом відповідно. Розбіжність зростає на 0.3 в.п. до близько 1.8%. Тобто Уряд та НБУ приходять в одну й ту саму точку, але різними шляхами, що забезпечують краще «виконання їх інституційних завдань»: центральний банк намагається не допустити надмірного зростання цін, Уряд закласти реалістичні, але такі що сприяють зростанню надходжень, припущення щодо зростання цін в економіці.
Спробуємо відповісти на питання: наскільки такий бюджет відповідає викликам пов’язаним з повномасштабною війною? Загальна сума запланованих на 2025 рік видатків становить близько 4 трлн грн. (або 47% ВВП). Для порівняння із «нормою» – за виключенням ковідного 2020 р. за останні 5 років до повномасштабної війни з рф український бюджет в середньому розподіляв через видатки 27%-28% ВВП. Зрозуміло, що таке зростання видатків пов’язано із повномасштабною війною: на оборону буде спрямовано близько 2.2 трлн грн або 26% ВВП. І як свідчить досвід цього та попередніх років навіть ця (астрономічна по українським міркам) сума з високою ймовірністю не є остаточною та буде переглянута в бік збільшення в 2025 р. Як наслідок дефіцит бюджету (без урахування грантів у доходах) четвертий рік поспіль становитиме близько 25% ВВП. І сам дефіцит і його фінансування у мирні часи виглядали б завданням, що не можливо розв’язати без повномасштабної фінансової кризи. В умовах війни основним джерелом закриття такої потреби у фінансуванні стало зовнішнє фінансування. Його обсяг на 2025 рік заплановано в розмірі 38.4 млрд дол США, що співставно з фінансуванням за попередні періоди: за 2.5 роки з початку війни Україна отримала 98 млрд дол США фінансування від міжнародних партнерів, що становить в середньому 39 млрд дол США на рік. Проблемою залишається те, що підтвердженими з цієї суми є близько 15 млрд дол США, а решта вимагають досягнення політичної домовленості щодо використання в тому або іншому вигляді заморожених активів рф. Отже очевидним припущенням є те, що війна високої інтенсивності триватиме і в 2025 році, а видатки бюджет повинен дозволити профінансувати видатки пов’язані із її веденням.
Підсумовуючи написане вище: комусь може не сподобатися такий «похмурий» погляд у майбутнє – бюджет 2025 р. це бюджет подальшої війни. Проте я б назвав такий підхід «відповідальним». Українці не вибирали цієї війни, але повинні бути готові до її тривалого ведення. Краще вибудовувати політику (в т.ч. бюджетну) на консервативних припущеннях та мати у майбутньому справу із позитивними ризиками завершення війни ніж очікувати «зниження інтенсивності бойових дій в другій половині наступного року» та, як наслідок, вже у квітні в авральному режимі шукати джерела фінансування у разі якщо таке оптимістичне припущення не матеріалізується.