19 квітня 2017 року Міжнародний суд в Гаазі виніс проміжне рішення, в якому закликав до припинення расової дискримінації кримських татар, а також етнічних українців в окупованому Росією Криму.Цьому передувало прийняття парламентом у березні 2014 року Постанови, в якій кримським татарам гарантується «захист та реалізація невід’ємного права на самовизначення у складі суверенної і незалежної Української Держави».
У відповідності з цією постановою, 7 квітня 2017 року до парламенту було подано законопроект про надання кримським татарам статусу «корінного народу України». Надання цього статусу забезпечить їх законним правом відстоювати на міжнародному рівні свої права, обмежені російською анексією.
Росія заклала перші цеглини у вже трирічну анексію Криму, граючи на історичній несправедливості, що існувала у татарсько-українських відносинах. З часів здобуття Україною незалежності у 1991 році, Росія, шляхом фінансування Партії Регіонів та Комуністичної партії у парламенті Криму, забезпечувала недопущення кримських татар до усіх гілок влади, особливо що стосувалося місцевих правоохоронних та судових органів. Протягом десятиліть центральний уряд України та контрольовані Росією органи місцевого самоврядування у Криму свідомо затягували процес повернення незаконно відчуженої татарської землі та майна, блокували будівництво мечетей, кладовищ та інших релігійних об’єктів. Крім того, вони закривали очі на псування татарських кладовищ та інших об’єктів релігійної та культурної спадщини часів, що передували депортації.
З метою приховання звірств Радянського режиму, проросійські органи місцевого самоврядування засекретили архіви, які містять докази злочинів проти людяності, скоєних більшовиками по відношенню до кримських татар. Зокрема, вони намагалися приховати масові вбивства татарської громади. На наш превеликий жаль, центральна влада України у період з 1991 року по 2014 рік мало зробила для відновлення справедливості по відношенню до татар на Кримському півострові.
Усе це, боротьба України за повернення Криму полягає не лише у відвоюванні території. Це боротьба за повернення наших громадян, які наразі змушені жити в умовах незаконної окупації іноземною державою. Таким чином, ці нові законодавчі акти є важливими. Протягом століть кримські татари потерпали від численних проявів несправедливості, й одним з перших кроків на шляху до повернення Криму є демонстрація наших серйозних намірів щодо зобов’язань по відношенню до них, як до співвітчизників.
Я вже давно мав побоювання, що Росія маніпулюватиме історичними фактами і спроба окупації може бути реалізована. Керуючись цим відчуттям, під час моєї першої каденції на посаді очільника СБУ, я порушив кримінальну справу проти Йосифа Сталіна за фактом незаконного вигнання татар з Криму у 1944 році. Сталін та його радянські поплічники безжально роз’єднали та депортували більш ніж 183 000 татар з Криму, направивши їх у різні куточки Радянського Союзу. Сім’ї були розбиті, життя були зруйновані, багато безневинних людей загинуло.
У 2009-2010 роках у складі СБУ я створив підрозділ, завданням якого було розсекречення та передача Меджлісу та татарському уряду архівних справ, які свідчать про злочини Радянської влади проти них. Я мав намір продемонструвати, що ми, українці, на їхньому боці у протидії владі Москви, яка має репутацію сили, що не приносить майже нічого, окрім страждань.
Зважаючи на пряму загрозу національній безпеці, яку становили зусилля Росії із розпалювання суперечностей щодо Криму, я заборонив в’їзд на територію України десяткам росіян, які займалися пропагуванням сепаратизму. Більш того, я порушив кримінальні справи проти лідерів проросійських та антитатарських організацій. Також я позакривав усі представництва російської розвідки, що працювали спільно із Чорноморським флотом РФ на півострові.
Прикро й злочинно, що з приходом Януковича у 2010 році цю діяльність було припинено, а спеціальний підрозділ, створений мною для роботи над справою депортації татар у 1944 році, розформовано. Завдяки Януковичу, 2010 рік можна назвати «роком реваншу російських спецслужб», оскільки російському розвідувальному апарату було дозволено повернутися та вільно працювати у Криму. Плодом дій Януковича є нинішня окупація.
Повернення Криму має відбутися разом із визнанням і виправленням Україною помилок щодо півострова вже в часи нашої новітньої незалежної історії.
Наталія Беліцер, знавець кримськотатарської проблематики, пише, що виправлення колишніх помилок є «справою честі і гідності як Української держави, так і всього суспільства», й вона права. Процес має вийти за рамки лише відновлення історичної справедливості стосовно кримських татар. За умови правильної реалізації, процес стане «внеском у становлення сучасної, демократичної, інклюзивної української політичної нації за взірцем успішних країн Європи, а також основою стратегії деокупації і реінтеграції Криму», пише Беліцер.
А першим кроком має стати прийняття закону про надання кримським татарам статусу корінного народу України. Прийняття цього закону дозволить продемонструвати усьому світові нашу відданість кримськотатарському народові. Крім того, ухвалення закону надасть їм більше можливостей для здійснення тиску на Росію з приводу їхнього становища.
Після повернення Криму в Україну, в Києві мають готуватися професійні кадри. Маємо готувати кримськотатарських фахівців у сфері управління, правоохоронній, безпековій та зовнішньополітичній сферах, щоб вони із цими знаннями повернулися до Криму та продовжили розвивати регіон.
Я впевнений, що вже сьогодні варто готувати національну і міжнародну програми економічної підтримки Криму після його повернення в Україну. Йдеться про пакети фінансових проектів для Криму, які дадуть людям значно більше ніж просто «вдосталь води» та «цілодобову електроенергію».
Шлях до справедливості довгий та важкий, але українці й кримські татари мають пройти його разом. Я не маю жодного сумніву, що вирішення кримськотатарського питання сьогодні є ключовим для повернення Криму Україні.