Зацікавити дитину предметом - першочергове завдання. У моєму випадку так склалось, що улюбленим предметом була історія незалежно від викладача. Я вдома сам наперед прочитав книжку і міг на уроках розповідати наперед. Решта предметів теж давалась легко, вчитись подобалось, поки не почався період підліткового переосмислення себе та переоцінки цінностей, десь у 5-7 класах. Тоді на певний час втратив інтерес до навчання, десь і бешкетував. І тут також певною мірою допомогла вчитель.
Якось, вирішили із хлопцями прогуляти урок музики, сходивши на інший захід, теж музичний. Коли дізнались, що концерт відмінили, нам стало нудно. Шукали, щоб таке утнути, чомусь вирішили, що було б цікаво кинути петарду у власний клас на урок. Цим зрештою дуже налякали вчителя та класну керівницю, яка викладала поверхом вище і почула вибух. Вона мені тоді сказала, що не очікувала побачити у такій компанії і що я не виправдав довіри. За це було соромно, змусило замислитись і змінитись...
Зрештою, у 9 класі вирівнявся у навчанні, зміг вступити до гімназії Києво-Могилянської академії на 10-11 клас. один із трьох, двоє тоді ще пішли за контрактом. Це сприймав - як підготовку до Могилянки. І я щиро вдячний кільком вчителям зі школи, своїм класним мамам, і тим вчителям, що вміли зацікавити нас у школі. Це - величезний плюс тих людей, які люблять свою справу.
Наразі модно намагатися завантажити дітей максимально і у школі, і після уроків. Я не проти гуртків, сам займався і футболом, і шахами, пробував і бокс, і карате. Проте ходити на гуртки та зубріння - це різні речі. Хотів би, щоб батьки і вчителі звертали увагу на те, щоб навчання було дитині цікавим. Щоб не було, як інколи чуєш: "Ану, давай, розповідай табличку множення! Ану віршик розповідай, ми ж вчили!".
Важливо заохочувати до самостійності, воліти, щоб учень не просто вивчив на пам’ять конспект, а зрозумів, про що він говорить. Хай краще не такими складними і «розумними» словами, але із повним усвідомленням матеріалу.