Зрозуміло, що податки мають платити всі. І потрібно наповнювати державний бюджет. Але не шляхом зрівнялівки! Адже господарства, які працюють на землі – різні.
Спочатку потрібно пояснити, що за цим законопроектом для фізичних осіб-землевласників податкове навантаження зросте майже в 11 разів – з 140 до 1500 грн. в рік з розрахунку на один гектар. Фізичні особи, які орендують земельні паї, будуть вимушені сплачувати за рік податків на 1260 грн. більше ніж зараз, з розрахунку на 1 гектар. Враховуючи, що площа середнього земельного паю по Україні становить 4,3 га, для фізособи-орендаря такого паю, додатковий податковий тягар складе 5,4 тис на рік. А якщо родина обробляє 10-12 га і використовує цю землю для забезпечення тварин кормами?
Не краща ситуація і з сільгоспвиробниками – юридичними особами. Підприємство, яке перебуває на спрощеній системі оподаткування (є платником 4-ї групи єдиного податку) і орендує 100 га, муситиме додатково сплатити в бюджет податків на 3,85 тис.грн більше, а при оренді 1000 га – на 38,5 тис.грн. 38,5 більше, аніж за діючою системою оподаткування.
Це неймовірні кошти для сільської місцевості!
Задаюсь питанням: як можна прирівнювати у податковому полі високотоварне господарство, яке займається вирощуванням рапсу, сої, соняшника до сімейної ферми у якої два десятки корів та 15 га землі для їх заготівлі? Чи тих, хто хотів би вирощувати органічні продукти? Такий податковий зашморг для малих форм господарювання є неймовірно обтяжливим. Навпаки, держава мала б стимулювати створення та розвиток органічного виробництва зменшуючи податкову базу, адже ми розуміємо, що в нього від 5-7 років потрібно тільки вкладати кошти — в землю, виробництво, сертифікацію тощо і прибуток можна очікувати лише після 10 років господарювання!
В розвинених країнах вже давно податкове поле працює на диверсифікації податків. Ті, які мають великі прибутки, сплачують більший відсоток податків. Наприклад, та ж Польща дозволяє малим формам господарювання до певного рівня доходу взагалі не сплачувати податки.
Наші ж можновладці мають непереборну жагу не дивлячись ні на що стягнути з усіх кошти до бюджету. Однаково. А те що після подібного вижимання ми за пару років втратимо як тваринницьку галузь, так і органічне виробництво, садівництво тощо — це для них "похідні втрати"... Будемо купляти молоко у Румунії, м’ясо в Туреччині, яблука в Польщі, картоплю в Єгипті. Ще й робітники наші туди поїдуть працювати, адже в Україні залишаться агрокорпорації, які будуть збирати сою чи пшеницю запустивши комбайна від Карпат до Дніпра.. А Україна як була сировинним додатком — таким і залишиться!
"Цивілізоване відібрання землі у українців" розіграно як "по нотах". Спочатку — відкриття ринку, потім — підняття податків за землю, і відібрання пільги у селян! Люди навіть не здаючи землю в оренду та не використовуючи її для вирощування городини для сім’ї, все одно повинні будуть заплатити величезні кошти. Прогнозовано, до кінця року земля в Україні продаватиметься цілими районами.
Підсумовуючи все вищевикладене наголошу: законопроект потрібен не в такій формі. Він має бути серйозно доопрацьованим і має містити в собі диверсифікацію податків.