Відрив був настільки настільки незначний, що республіканці попервах мали намір оскаржувати результати голосування у низці округів. Проте їх виявилося просто забагато.
Обама, втративши Північну Кароліну та Індіану, що підтримали його у 2008 році, зумів зберегти за собою перевагу в усіх традиційно демократичних штатах, і натомість мінімально переміг у тих, що вагаються. Зокрема, за Обаму проголосували в Огайо, без якого жоден республіканець ще не ставав президентом.
Це дозволило йому забезпечити собі голоси 303 виборщиків – за мінімальних 270, що їх він потребував для переобрання. Республіканський кандидат зібрав поки що лише 206 виборщиків у кампанії, в якій обидві сторони витратили 6 млрд. доларів, – більше, ніж будь-коли в історії.
Нечесно було б сказати, що цей результат був цілком прогнозований, але його принаймні можна назвати очікуваним. Попри застій і песимізм в економічному кліматі, безробіття вдалося офіційно знизити до 7,9% - за страшний для Обами «поріг непереобрання» (8%).
За 5-6 тижнів до виборів розрив між демократом і республіканцем був такий, якого ще ніколи не вдавалося надолужувати в боротьбі з чинним президентом. До дебатів віч-на-віч розрив узагалі виглядав недосяжним для Ромні, так що демократам можна було б, здавалося, спокійно курити бамбук.
Проте варто віддати належне Мітові Ромні та Полу Раяну – вони доклали всіх зусиль, щоб зробити кампанію, яка здавалася була трохи не найнуднішою в історії, гідною найбільшого на світі шоу. Імовірно, якби голосування відбувалося на тиждень чи два раніше, результат міг би бути реально іншим.
Перемогу Обами забезпечили багато складників, серед яких не останню роль відіграє і дозволене у США голосування до дня виборів, – право, яким скористалися 30 млн. американців. У цій групі президент переміг зі значно більшим відривом. Для Ромні, який постійно мусив доганяти, це стало непереборним викликом.
Хоча чорношкірі й білі продемонстрували певне розчарування в Обамі порівняно з 2008 роком, жінки голосували переважно за нього. Але ключовою групою в його перемозі стали виборці латиноамериканського походження – цей сегмент, приблизно 10% електорату, відлякали агресивні обіцянки Ромні зробити міграційне законодавство жорсткішим і змусити багатьох нещодавніх переселенців «самодепортуватися». Тепер республіканцям належить не тільки переосмислити свої економічно-соціальні позиції, а й зрозуміти, як апелювати до нових груп населення, які вже відіграють вирішальну роль у політичній боротьбі.
Проте, ймовірно, було і ще щось, що робило кампанію Ромні приреченою від початку. Ще у вересні провідний сучасний аналітик Фарід Закарія в журналі Time написав: американська культура тримається на оптимізмі, тож виборці підтримують ті партії, які краще уособлюють цю вартість в даний момент, хоч би яким скрутним він був.
У цьому сенсі республіканці справді дали демократам початковий гандикап, якого так і не змогли подолати. Їхню кампанію супроводжувало невдоволене ниття з приводу нової Америки, з приводу тих змін, які сталися з 60-х рр. минулого століття. Вони посилалися на якесь ідеалізоване бачення старої доброї Америки (якої насправді ніколи не існувало), без усіх цих урядових програм, податків і «понаїхавших».
Сучасна, жива Америка помстилася Америці ковбойській, про повернення до якої скиглили консервативні політики. Обама не був переконливіший, коли говорив про економіку; може, якраз навпаки. Проте він точно був оптимістичніший, живіший і більше спрямований у майбутнє. Чи не стане цей образ самооманою для американців, що підтримали ще 4 роки «змін» під гаслом «Америко, вперед!»?
Для Соединенных Штатов Америки лучшие времена впереди
Переобраний Обама мусить негайно робити щось із економікою, причому на спільній базі з республіканцями, які самі ще не знають, як діяти: ставати в жорстку опозицію чи бути конструктивнішими. Треба чимскоріше продемонструвати послідовну й зрозумілу політику на Близькому Сході і нарешті вичистити Авгієві стайні Афганістану, Пакистану й Іраку. В наступні 4 ркои доведеться також мати справу з агресивнішим Іраном і, може статися, застосувати до нього силу. Нарешті, треба приборкати Китай у торговельному конфлікті.
Це символічно, що саме у листопаді 2012 року дві найбільші світові потуги одночасно проходять цикли зміни влади. Відмінність колосальна – в Піднебесній З’їзди партії, що переобирають Політбюро, відбуваються раз на десять років, і процедури зміни керівників (для яких існує віковий ценз – досвід радянської геронтократії) гранично непрозорі.
Йдеться про замкнуту міжфракційну боротьбу між кількома групами в найвищому керівництві. Партійний з’їзд починається завтра, і хто матиме справу з Обамою в наступні роки – ще невідомо. Проте, за чутками, нове керівництво може бути консервативнішим економічно і більш поступливим. Це добрий знак для Обами, однак висновки робити зарано.
Мы небезразлично относимся к демократическому развитию, экономическому развития и институализации верховенства права в Украине. США будут оставаться последовательными в отстаивании этих ценностей и их установлению в Украине
— Джон Теффт, посол США в Украине
Що ж до України, короткочасний прогноз очевидний: дальше похолодання стосунків в найближчі місяці на тлі майже катастрофічної внутрішньополітичної ситуації в Україні, до того ж, за браку бажання Вашингтона втручатися в події.
Довгостроковий прогноз має регіональний вимір: російська політика Обами залишатиметься беззубою, аж поки США зможуть сяк-так вийти з Афганістану. На той час ця качка буде вже, ймовірно, досить кульгавою, щоб утриматися від будь-яких рухів на зовнішньополітичному напрямку і демонструвати обіцяну «гнучкість».
Українські президентські вибори також припадуть на президенство Обами, причому, знов же, на його другу половину. Тим, хто хотів би бачити активнішу гру США в Східній Європі, фактично, вже слід починати чекати на 2016 рік. Але найкраще розраховувати тільки на власні сили.