З труднощами доведеться стикнутися насамперед чинному президентові Бараку Обамі, запевняли багато експертів. Дехто йшов аж так далеко, що проводив паралелі з Джіммі Картером, який провалив виборчу кампанію не останньо через кризу із захопленням американського посольства в Ірані.
Після цього мало не напрошувався висновок у дусі теорії змови: мовляв, відео з’явилось не просто так у розпал президентських перегонів – постарався хтось із недоброзичливців президента, кінець кінцем, чом би й не люди Міта Ромні.
Погляньмо тверезо не тільки на саму ситуацію, а й на її наслідки для кампанії. Якщо на момент появи фільму рейтинги були більш-менш однаковими, нині Обама випереджає Ромні на кілька відсотків. Понад те, коли йдеться про зовнішню політику, республіканцю довіряють на цілих 12% менше, ніж Обамі.
Звичайно, гіпотетичні симпатики Ромні не могли спрогнозувати всі наслідки своїх дій. Однак його команда взагалі погано скористалася цією нагодою. Хоча штаб GOP оперативно зреагував на привід, його заяви чомусь атакували усну реакцію Обами на події, а не його наївну близькосхідну політику в цілому. Обама став на бік убивць американських дипломатів – така мотивація може спрацювати тільки для дуже консервативного виборця.
Як же сталося, що республіканці, які після завершення в’єтнамської авантюри США зробили своїм улюбленим спортом набирання передвиборчих очок на критиці беззубої зовнішньої політики демократів, опинилися в очах американців позаду конкурентів з таким розривом?
Варто пильніше придивитися до міжнародних програм обох кандидатів. Закордонна політика Обами-2 буде, звичайно, переважною мірою продовженням зовнішньої доктрини його першого терміну, яка, коли відкинути маскувальну риторику, досить-таки нагадує політику адміністрації Джорджа Буша-молодшого.
Навряд чи дії екс-президента США в Іраку чи Афганістані відрізнялися би від нинішньої лінії Обами, який навіть збільшив військову присутність у регіоні. Загравання з Росією нагадує аналогічні спроби початку президентства Буша; крім того, якщо злегковажити його ідеалістичний компонент, практично воно зумовлене транспортними потребами американської армії.
Правительство США не имеет никакого отношения к этому видео. Оно является оскорблением не только для мусульман, но и для Америки, так как город за этими стенами (ООН) ясно показывает, что мы - страна, которая приветствует людей любой расы и религии
Не відмовився Обама і від програми протиракетної оборони, внесені в неї зміни визначального характеру не мають і, врешті, також можуть бути змінені. І з символічної площини: де-факто функціонує і в’язниця Ґуантанамо.
В кінцевому підсумку, Обама виявився обережним прагматиком і не став робити різких кроків, продовжуючи доводити до кінця те, що розпочав його попередник. Політика середнього шляху дратує радикалів і зліва, і справа, проте більшості виборців вона до душі.
Тим часом Ромні так і не зміг поки що показати себе інакше, ніж зовнішньополітичну темну конячку. Його заяви про міжнародну політику бажають бути кращими. Він критикує м’якотілість Обами щодо Ірану і заявляє про готовність атакувати його, якщо атомна програма зайде задалеко, – але втомлена двома війнами американська громадськість найменше бажає ув’язуватися в третю. Те саме стосується і наземних операцій у Лівії і Сирії, які, запевняє Ромні, він почав би без вагань, якби був президентом.
Мільйонер-республіканець заявив, що в перші ж дні запровадить ембарго на деякі китайські товари у відповідь на «нечесну торгівлю» – але тільки торгової війни з Піднебесною не вистачало Америці до інших економічних проблем. Ромні вважає Росію головним геополітичним опонентом США, хоча більшість американських аналітиків називають це «непорозумінням». Вочевидь, кандидат має на увазі не так претензію на глобальне лідерство, як неконструктивну позицію Росії щодо американських ініціатив у Радбезі ООН (якраз у таких питаннях, як конфлікти на Близькому Сході, приміром).
Ромні пропонує також стати на позиції максимальної підтримки Ізраїлю в усіх питаннях і розподіляти американську фінансову допомогу тільки в чіткій прив’язці до боротьби з корупцією, демократизації, дотримання прав людини тощо – в рамках запропонованої програми «Пакти доброботу» (Prosperity Pacts). Остання пропозиція досить раціональна, але не досить «сексі», щоб переламати хід кампанії.
Усі це свідчить: Міт Ромні є яскравим виразником політики цінностей.
Але правда цієї передвиборчої кампанії полягає в тому, що американці втомилися від цінностей. «Вони поважають і плекають їх, готові їх боронити вдома, але більше не хочуть поширювати їх у світі, за межами США», - цитує французький Le Nouvel Observateur американського експерта, і це чудові новини для чинного президента.
Саме обережний прагматик Обама, який не відмовився від спадщини Буша, але й не став повторювати його помилок, влаштовує сучасну, зациклену на внутрішніх проблемах Америку. До справжнього ізоляціонізму залишається кілька кроків. І тут Ромні виглядає анахронічно на тлі доби.
Насамкінець – про найважливіше для нас. Які в усьому цьому підтексти для України? Ні хороші, ні погані. Авжеж, жоден із гіпотетичних наступних президентів не забуде про стратегічного (чи й досі?) партнера. Але у разі більш імовірної на сьогодні перемоги Обами цей інтерес не йтиме далі за осудливі резолюції Конгресу. Малоймовірно, щоб агресивніше президентство Путіна підштовхнуло Америку до активних дій у регіоні – принаймні, поки її руки зв’язані на Близькому Сході.
У разі менш імовірної перемоги Ромні США, вочевидь, стануть у жорсткішу позу. Може пожвавитися підтримка українського громадянського суспільства перед виборами. Проте на реальну конфронтацію з Кремлем Вашингтон не піде і не намагатиметься грати роль альтернативного актора в регіоні. У цьому сенсі для нас американські вибори – справді чужа війна.
Певну надію, щоправда, може давати наявність серед консультантів Ромні Поли Добрянські, американки українського походження і одного з провідних зовнішньополітичних експертів і полісі-мейкерів в адміністраціях п’яти президентів США. Проте не треба робити з неї такого собі «нашого резидента в Гавані». Я ніколи не забуду, як 2008 року класний журналіст-міжнародник запевняв: «Насправді Обама буде більше на користь Україні, бо його консультує Збіґнєв Бжезінський, а він усі акценти правильно розставить». Реальність, однак, виявилася дещо іншою. Не повторюймо таких помилок.