Можна довго цитувати та пояснювати чому, але на зараз – просто стисло про головне, що вплинуло на зміну думки та вселило оптимізм.
По-перше, ані слова критики, навіть натяків на критику в бік попередника. Це дуже рідкісне явище в українській бюрократії та політиці. Навіть в питаннях, на які можна було просто послатись на помилки попередників, цього не сталось. Безумовний плюс в карму та імідж пану Андрію.
По-друге, це настрій на боротьбу. Ні, це не про стандартні та іноді занадто стандартні відсидки до “справедливого миру”. Це, першочергово, про ревізію та реформування дипломатичного корпусу. Про подолання псевдоелітарності МЗС. Це про діалог та підтримку думки (здавалось, опозиційного) Володимира В'ятровича щодо відносин із Польщею. Саме про боротьбу було багато сказано між рядками і це ще один безумовний плюс.
Ну й важливе для мене особисто. Питання МЗС та нового міністерства єдності. Однозначна та прозора позиція щодо розподілу повноважень та роль нового міністерства не у роботі за кордоном з евакуйованими, а створення тут, в Україні, умов для повернення людей. Робота з діаспорою та потенційною діаспорою залишиться на МЗС. Це, нарешті, ключова однозначність. Вперше озвучена та озвучена носієм розуміння та певної незалежності в уряді. Подвійний плюс в тому, що обійшлося без стандартної демагогії на кшталт “ми одна урядова команда”, а була достатньо чітко і однозначно озвучена відповідь.
Ці три головних тези “на манжетах” протягом зустрічі не кардинально змінили думку. Ні. Вони саме сформували ставлення, якого не було. У підсумку сталась нечаста історія, коли немає що критикувати. Принаймні, поки. Тому, вважаю, що публічний інтелектуальний допит пана міністра пройшов на найвищий бал та з задоволенням зичу йому удачі.