Тому давайте про реальні цифри досліджень. Цього місяця Міграційна платформа EWL разом із Центром Східноєвропейських студій Варшавського університету оприлюднили результат великого дослідження щодо планів батьків у Німеччині та Нідерландах.
У підсумку 57% громадян України у Німеччині уявляють майбутнє своїх дітей у цій країні, тоді як 39% бачать їхнє майбутнє на Батьківщині. У Нідерландах ситуація протилежна. 29% бачать майбутнє своїх дітей у країні. Але 60% хочуть бачити майбутнє своїх дітей в Україні.
Чи це не сенс замислитися? Однозначно. Чи тут є зрада? Немає. 39 відсотків сімей планують повернутися з країни, яка є однією з найбільш комфортних для інтеграції. І це після майже 2,5 років евакуації. З Нідерландами ситуація ще краща. Суцільний привід для оптимізму.
Але давайте далі.
Серед родин у Німеччині та Нідерландах понад половина (60% і 56% відповідно) повідомили, що їхні діти навчаються у двох системах освіти – українській та місцевій.
У Німеччині 24% українських сімей покладаються виключно на місцеву систему, тоді як у Нідерландах це 30%.
Тут велика вдячність тим громадам, які забезпечили навчання онлайн. Проте з нового навчального року завдяки повному саботажу Міністерства освіти картина зміниться докорінно, особливо в неокупованих громадах. Бо наша система освіти досі не підлаштована під виклики еміграції та евакуації. Тобто наші школи просто не витягують таке додаткове навантаження дітьми, які зараз за кордоном. Тому тихенько скорочують та закривають такі програми.
Отже, що ми маємо в сухому залишку. Ми маємо (на жаль) абсолютне ігнорування наших дітей з боку Міністерства освіти без натяків на зміни. З іншого боку, ми маємо реальний оптимізм. Не менше 40 відсотків дітей повернуться, а навіть інші 60 можуть зрости за кордоном як реальна українська діаспора. Така реальність, яку чудово прийняти прямо зараз. І замість чергових маніпуляцій та розмов “що робити” почати робити, що мусимо. Виховувати українську націю в дітях за кордоном тут і зараз. Тому що часу “на потім” у нас нема. А діти з батьками – готові. Тому досить марнувати час. Давайте діяти вже нарешті.