Чи готові ми до цього – окреме питання, яке кожен має спочатку поставити собі. Наскільки в кожного збільшилась кількість павербанків, led лампочок, ліхтариків? Проведені ревізії генераторів та інверторів? Підготовлені ємності для запасів води? Якщо на кожне питання у вас виходить «ні», то варто це зробити прямо зараз, поки не пізно. Ніж очікувати чуда, якого не буде.
Найгірше випробування, яке ми проходимо – це переможні реляції «Ми вже перемогли та пережили найстрашніше». Тому що ні. Ще не перемогли. Можливо, ще не пережили страшніше. Можливо навіть нам доведеться зробити кроки назад, щоб потім просунутись вперед. Можливо нас попереду чекає зима в пунктах обігріву, а не в квартирах з віяловим вимкненням електрики. Це реальність. Будь який відступ від неї – крок до програшу. Тому до того, як розмірковувати про холодну зиму, варто пірнути самим в прірву холодного розуму. Якщо «Я» не готовий до зими, то це «Я» в першу чергу погіршую свій власний стан та стан країни у війні. Тому що в час кризи вона, країна, буде змушена дбати про мене більше, ніж мала б. Так працює особиста відповідальність.
Не лише з зимою, холодом, електрикою та опаленням. Мобілізація. Я цілком поділяю загальне обурення наживою воєнкомів на ухилянтах. Це зрада на рівні шпигунства на ворога. Я дуже радий, що тут бачимо наведення ладу, проте. Нова хвиля «завантаження» в буси у відеоконтенті. Вибачте, давайте один раз просто скажемо чесно. Тобто ті, хто постять та знімають, пересилають один одному – ви всі вважаєте нормальним, що чоловік отримує повістку і намагається втекти? Правда вважаєте? А якщо ні, то може нарешті скажемо вголос про обов’язок кожного з нас? Не право, а саме обов’язок? І чи готові ми до нього? Чи готуємось, як і до зими?
З іншого боку, незручних питань до влади не меншає. Якщо з нашою відповідальністю все ясно, то що загалом на нас чекає?
Як ми маємо зимувати, коли жодної програми підготовки до зими так і не стартувало. Ні для приватного сектору, ні для житлових об’єднань? Як нам забезпечити себе генераторами та пальним, якщо (вибачте) за нашими нормами правил безпеки навіть у пластикову каністру не можна набрати та зберігати пальне (в ЄС можна якщо що)? Ми щиро раді за 16 тисяч гривень на дрова, але це точно не рішення. Якщо йдеться про прості рішення хоча б на рівні процедур.
Те саме і про мобілізацію. Вибачте, але що з мотивацією? Скажіть, який приклад ми, прості громадяни, маємо наслідувати? Де ті десятки, сотні, тисячі живих Героїв з їх подвигами? Чому звичайний чоловік бачить щодня тисячі загиблих Героїв та жодного живого? Де новий хоча б Привид Києва? Чи є хтось окрім Пса Патрона в строю агітації? В клятої русні є танк альошка і це працює. А в нас? Та за відсутності мотивації та реляції, що ми вже перемогли – як можна вирішити питання мобілізації? Я не знаю. Іншого шляху окрім правди тут немає. На жаль.
Тому так. Зима не близько. Вона вже тут. І варто почати тверезо по-зимовому оцінювати та дивитись на реальність. Інакше лютий може стати дуже болючим для всіх нас.