Ще в лютому 2024 року польське Міністерство національної освіти наголосило на необхідності впровадження українського компонента в навчальний процес для українських дітей, які перебувають під тимчасовим захистом у Польщі. Було запропоновано декілька варіантів, і українське МОН розпочало переговори, але так і не досягло жодного конкретного результату.
Під кінець серпня у польських медіа міністерка Барбара Новацька та віцеміністерка Анна Муха почали активно обговорювати можливість запровадження додаткових уроків української мови, історії та географії в польських школах. Польська сторона готова була надати приміщення безкоштовно, проте організація самого процесу, включно з оплатою праці вчителям, мала б лягти на плечі української держави.
Однак 29 серпня віцеміністерка у студії TOK FM оголосила, що впровадження українського компонента скасовується, оскільки українська сторона не готова до цього навчального кроку.
Тож єдине, що залишається від української присутності в польській освітній системі – це можливість складання ДПА (матури) з української мови як іноземної. Цей іспит у 2024-2025 навчальному році буде проводиться вперше, і саме від нього залежить подальша доля української мови в польських школах.
Постає питання: чому МОН не наполягає на викладанні української мови як іноземної в Польщі? У той час як в Україні в 2023-2024 навчальному році понад 97 тисяч учнів вивчали польську мову за кошти українських платників податків, на мою думку, було б справедливо очікувати аналогічного підходу і в Польщі.
Але для досягнення результатів потрібні реальні перемовини та ефективна робота. На жаль, у МОН з цим є певні труднощі, тому у цьому році українська мова знов не з’явиться в польських школах. В результаті, українські діти в Польщі ризикують остаточно втратити зв’язок з Батьківщиною, а в Україні, напевно, і далі продовжуватимуть жалітися на сумну долю наших дітей за кордоном.