Історично і в українській, і в польській літературах можна знайти дві форми, що свідчить про існування обидвох варіантів. Найвідоміша польська пісня про Україну – «Гей соколи», авторство слів приписують Томашу Падурі, містить обидві форми:
Wiele dziewcząt jest na świecie, lecz najwięcej w Ukrainie
(Багато дівчат є у світі, та найбільше в Україні)
та
A jak umrę – pochowajcie, na zielonej Ukrainie
(А як помру – поховайте на зеленій Україні)
Тому історично співіснували два варіанти, а в добу романтизму переважала форма з «на». Це стосувалося також інших країн, які межували з Польщею і в певний період були частиною давньої Речі Посполитої. Ще в міжвоєнному словнику Вітольда Дорошевського були два варіанти, зокрема Україна як вільна і незалежна писалася з «в», однак у комуністичній Польщі залишився тільки з «на». Правильність цієї форми можна схарактеризувати як історично-традиційну, що відповідає поясненню «за традицією» в сучасному українському правописі.
Питання вживання іншої форми було досить дискусійне, багато мовознавців спиралися винятково на рішення Ради польської мови, хоча під час перевірки іспитових робіт з польської мови як іноземної екзаменатори приймали форму «в Україні», пояснюючи це тим, що громадяни України мають право вживати цю форму, зокрема й через політичну складову.
Рішення Ради польської мови, безумовно, має політичний характер. Це бажання продемонструвати свою проукраїнську позицію та максимальну відмінність від російської мови. Це і є приклад вдалої мовної політики, особливо в ситуації, коли так багато українців починають вивчати польську мову і бачити в ній перспективи на майбутнє. Одночасно мовознавці просять з повагою ставитися до тих, хто вживатиме давній варіант.
Конструкція «на + назва країни» має і ще одне значення, про яке як мовознавець і полоніст мушу сказати.
Наприкінці 90-тих років минулого століття багато поляків відкрило для себе Хорватію. Туди почали масово їздити, ця країна з’явилась у дискурсі як щось досить близьке і всім відоме. Мова зреагувала на цю близькість досить просто: у публічній сфері можна було натрапити на форму «їду на Хорватію». Безумовно, ця держава не є островом, ані півостровом, тому така граматична конструкція є неправильною. Словники так і не почали реєструвати такий варіант. Однак поява такої форми свідчить про те, що ця країна стала близькою для поляків і багато осіб позитивно про неї відгукувалось.
Тож коли чуєте з вуст поляків вислів «на Україні» пригадайте близьку серцю багатьох поляків пісню:
Вина, меду наливайте,
А як помру – поховайте,
На зеленій Україні,
Біля милої дівчини.
Де вислів «на Україні» означає близьке серцю багатьох поляків місце, яке оспівували представники української школи польського романтизму та Адам Міцкевич у своїх кримських сонетах.