Нині Збруч поділяє два Гусятина: на правому березі — селище Тернопільської області з численними пам'ятками, а на лівому — село, зі сталінською колоною, яка символізувала в'їзд до “країни Рад” та показувала, що в Радянському Союзі жити краще. Збудована у 1930 році з 10 парних колон.
Вперше селище згадують в історичних документах 1431 р., описуючи бої поблизу Гусятина між польськими і литовськими військами. У 1559 році король Сиґізмунд II надав місту Магдебурзьке право. У 1645 р. власник міста Марцін Каліновський збудував замок, костел і монастир Бернардинів. Через 10 років місто захопив Богдан Хмельницький, але за Андрусівським перемир'ям місто у 1667 р. залишилося під владою Речі Посполитої. В серпні 1914 року місто окуповують росіяни, а через три роки — австрійці. У 1918 році у Гусятині проголошено владу ЗУНР, але вже у 1920 році місто зайняли польські війська. 17 вересня 1939 року червоні порушили польсько-радянський кордон та захопили місто. Остаточно радянська влада затвердилась у місті у 1944 році.
Про поділ Гусятина на дві частини зараз нагадує міст, стовпці та вітання зі сторони Тернопільскої та Хмельницької областей.
До селища зараз двічі на тиждень курсує приміський поїзд Тернопіль-Гусятин, рух якого відновлено у 2017 році. А ще у 2010 році через станцію ходили чотири пари приміських поїздів і вагончик на Київ, але піхвець (керівником Львівської залізниці на той час був Б.Піх) у 2011 році накрив Львівську залізницю, і приміські поїзда відмінили.
Однойменну залізничну станцію відкрили у кінці 1884 року як кінцеву на 148 км ділянки Галицької Трансверсальної залізниці сполученням Краків - Львів - Станславів - Бучач - Гусятин. 31 січня 1916 року відкрили ділянку залізниці Кам'янець-Подільський - Гусятин з російської сторони.
Приміський поїзд через складний профіль та стан колії рухається приблизно 30 км/годину, що дозволяє насолодитися гарними краєвидами Тернопільщини. У Копичинцях поїзд змінює напрям руху і через годину прибуває на залізничну станцію. Поруч із залізничною станцією знаходиться автовокзал з маршрутками до Тернополя, проїзд якою коштує 80 гривень.
Перші пам'ятки, які попадаються на очі туристам, — це вілли австро-угорської архітектури 1850-1870-х років, що розташовані на проспекті Незалежності:
У 1845 році на місці старого млина на Збручі Софія Голуховська відкрила канатопрядильну фабрику.
В будівлі українського Народного дому, збудованого на початку ХХ ст., сьогодні розміщується Гусятинський коледж, заснований у 1986 році.
Недалеко від центру селища у 1610 році збудували дерев'яний Бернардинський монастир, а протягом 1623-1625 спорудили мурований костел Св. Антонія і монастирські келії, де оселилися 12 ченців. У 1648 році храм і монастир частково знищили козаки. За часів турецької навали у 1672 році ченці виїхали з Гусятина і повернулися сюди лише у 1690 році. Завдяки гетьману А.Сенявському, у 1723 році відбудували кляштор і костел, а у 1724 — освятили. Костел частково був зруйнований під час Першої світової війни, а у міжвоєнний період його не вийшло відреставрувати до кінця. З приходом совєтів костел став виробничим,а потім складським приміщенням. У 1975 році проведено реставрацію храму, а у 1990 році його освятили і передали римо-католикам. З 2016 року триває реконструкція костелу.
У 1956 - 1957 році совєти зруйнували ратушу, яку збудували у XVII ст. поруч з костелом. Вона мала підземелля та великий заїжджий двір.
В центрі міста розташований робочий кінотеатр із зажуреним Тарасом Шевченком.
На початку незалежності на вході до парку встановили пам'ятник уродженцю міста Северину Наливайку, який у 1594-1596 роках очолив повстання проти влади Речі Посполитої, прийшов під Гусятин, розгромив місто та замок Калиновського.
В парку розташовані гойдалки, на яких не гойдаються, та пам'ятник з мозаїки:
Найцікавіша пам'ятка Гусятина — закинута синагога, що розташована у міському парку. Збудована одночасно з замком (який зруйнований у 19 ст.), костелом приблизно на початку XVII ст. Синагога була пристосована для оборони, про що свідчать бійниці та сховані у мурах сходи. Під час Другої світової частина синагоги була зруйнована, після чого у 1979 році її реставрували та відновили західний фасад божниці й інтер'єр. До 2002 року у синагозі розташовувався Краєзнавчий музей, який потім переїхав у іншу будівлю, а синагога почала руйнуватися. Добре хоч, що вікна та входи заколотили. Але там і так насрано і засмічено.
Ще одна історична споруда, що була пристосована до оборони, — Онуфріївська церква, яку збудували десь в 1600 році. Під час турецької окупації церкву переробили на мечеть. Але нині церква зовсім не схожа на історичну - у 1992 році стіни церкви покрили цементом.
Саме місто симпатичне. Для того, щоб його обійти, мені знадобилося десь дві-три години. В місті я також знайшов робочий готель, хоча по вигляду він був трохи стрьомним. До речі, в цьому місті виготовляють воду “Надзбручанська”, за півтори гривні вам наллють півторачку. Лише у кількох закладах Гусятина приймають картки, тому беріть з собою готівку!
Хочете, щоб про ваше місто був наступний тревел-блог або знаєте більше деталей про текст — пишіть автору https://www.facebook.com/sasko.laps! До нових зустрічей.