Робиться це просто – вставляєте свої дані та назву прокуратури у зразок нижче, роздруковуєте у двох примірниках (один Ваш), йдете до найближчої прокуратури, підписуєте папірець про те, що ознайомлені, і отримуєте телефони канцелярії. Через добу вже цікавитеся ходом досудового слідства. Підходить? Тоді вперед:
Прокуратура Львівської області
Василенку Олегу Андрійовичу
79005, проспект Шевченка, 17/19
Громадянина України, Ганущина Олександра Олександровича, ________________р.н.,
паспорт ___________ виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області ____________ р.,
що проживає за адресою: м. Львів, _________________________
конт. тел. :_______________________
ПОВІДОМЛЕННЯ
ПРО ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Мені, громадянину України, Ганущину О.О. з відкритих офіційних джерел у мережі Інтернет, зокрема із Інтернет-ресурсу Youtube (https://www.youtube.com/watch?v=z0zD3pOG-Tk – «berkut, polonenuy»), стало відомо про розміщення відеоматеріалу, яке в подальшому було також поширено і засобами масової інформації, зокрема Інтернет-сайтом «Українська правда» (http://www.pravda.com.ua/news/2014/01/23/7010998/), яке засвідчує про жорстоке незаконне поводження працівників правоохоронних органів із цивільною мирною беззбройною особою – Гаврилюком Михайлом, що на мою думку, містить ознаки кримінально караних діянь.
Так, із поширеного відео вбачається, що працівники МВС, зокрема, як вбачається із шевронів на рукавах форменного одягу, працівники спецпідрозділу «Беркут» та Внутрішніх військ України фотографуються із оголеним Гаврилюком М. на вулиці при температурі нижче 0 градусів, змушують його позувати на фотокамеру, штовхають його та копають, глузують з останнього та зневажають, ганебно та жорстоко поводяться з таким. При цьому, оголений чоловік, будучи в шоковому беззахисному стані не чинить жодного спротиву, поводить себе мирно, не має в розпорядженні жодної власної зброї чи будь-яких інших предметів. При цьому, на всьому тілі чоловіка вбачаються сліди побоїв, синці тощо.
Вважаю, що в діях працівників МВС вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема статтями 127 (катування), 365 (перевищення влади або службових повноважень) КК України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію», міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Статтею 2 цього ж закону визначено, що основними завданнями міліції є, зокрема, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, охорона і забезпечення громадського порядку, виявлення кримінальних правопорушень, участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.
Засади діяльності працівників міліції визначені статтею 3 закону, якою передбачено, що діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Проте, з оприлюдненого відеоматеріалу слід зробити висновок, що працівники правоохоронних органів не керувалися встановленими принципами гуманізму, поваги до особи тощо, а натомість порушували права, свободи та інтереси особи, гарантовані Конституцією України як Основним Законом, не запобігали правопорушенню, а безпосередньо самі брали участь у вчиненні такого.
Зазначені дії працівників МВС суперечать національному законодавству України, а також і міжнародному, що в свою чергу також є частиною національного законодавства.
Так, відповідно до ст. 28 Конституції України, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
У відповідності до Загальної декларації прав людини, що прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання (Стаття 5 декларації).
Також, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Верховною радою України відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97, нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню (Стаття 3 Конвенції).
Зазначені положення, також кореспондуються із положеннями Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, ратифікованої Указом Президії ВР N 3484-XI від 26.01.87. Зокрема, статтею 1 Конвенції визначено, що «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. В цей термін не включаються біль або страждання, що виникли внаслідок лише законних санкцій, невіддільні від цих санкцій чи спричиняються ними випадково. При цьому, статтею 2 цієї ж Конвенції передбачено, що жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань.
Національним законодавством України катування визначено як суспільно-небезпечне винне каране діяння, що передбачене статтею 127 КК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про міліцію» визначено, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Вважаю, що діяння вчинені працівниками МВС також містять ознаки і кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України - перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
Таким чином, слід вести мову про те, що працівниками МВС порушено цілий ряд законодавчих положень, як наслідок вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ст. 127, 365 Кримінального кодексу України.
Крім цього, звертаю Вашу увагу, що Гаврилюк Михайло, відносно якого працівниками МВС вчинено кримінальні правопорушення, може бути мешканцем Львівської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад” при здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має право вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, а також керівники правоохоронних та контролюючих органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, розташованих на території відповідної ради, до яких звернувся депутат місцевої ради, зобов'язані у десятиденний строк розглянути порушене ним питання та надати йому відповідь.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. 214, 215 КПК України,
ПРОШУ:
1) Прийняти та невідкладно зареєструвати у Єдиному реєстрі досудових розслідувань подане повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
2) Розпочати досудове розслідування у формі досудового слідства за вчинення дій, які мають ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України.
3) Повідомити мене письмово про початок кримінального провадження та закінчення досудового розслідування у порядку та у строк, що встановлені чинним законодавством України.
«___»_______________ 2014 року ______________Ганущин О.О.