Це стало викликом для багатьох країн, що провокує кризові явища як у суспільному, так і в політичному житті. Трамп є одним із проявів цього глобального процесу, його політика — наслідок, а не причина. Проте саме його зовнішня політика з великою ймовірністю може стати причиною глобальних потрясінь. Наближення політичних змін у США та Європі може ослабити стабільність глобальної безпеки.
Важливими є й ризики, пов’язані з приходом популістських сил до влади, зокрема у Франції, а також із зростанням популярності проросійських партій, що може поставити під загрозу європейську безпеку.
Перемога Дональда Трампа на президентських виборах породила різні припущення щодо майбутньої зовнішньої політики США, зокрема щодо їхньої підтримки Європи та України. Незважаючи на передвиборчі обіцянки, які включають пропозиції про вихід з НАТО та ізоляціоністську політику, реальні плани можуть бути зовсім іншими.
Згідно з доповіддю аналітичного центру The Heritage Foundation, тісно пов’язаного з Трампом, США мають зосередити основні зусилля на Індійсько-Тихоокеанському регіоні, визначеному як ключовий для безпеки Америки, у той час як Європа і Україна опиняються на другому плані. В умовах глобальних загроз США не можуть вести одночасно дві великі війни, тому основну увагу буде приділено регіону Тихого океану через зростаючий вплив Китаю. Європі пропонується самостійно вирішувати свої проблеми, зокрема забезпечувати себе необхідною зброєю, оскільки США мають обмежені виробничі потужності. Роль США в Європі зводиться до ядерного стримування, а традиційне військове забезпечення має лягти на європейські плечі.
Тим часом на Близькому Сході США планують зменшити свою присутність, залишаючи Європі вирішення конфліктів у цьому регіоні. Це свідчить про зміну стратегічних пріоритетів Вашингтону, орієнтуючи економічну та геополітичну увагу на Тихий океан, при цьому роль Європи в міжнародних справах значно знижується. За каденції Дональда Трампа підтримка США для України не буде будуватися на ідеалістичних засадах, а на прагматичних вигодах, зокрема економічних і стратегічних. Допомога США більше буде не про "цінності" чи "захист демократії", а про власні інтереси, де Україна виступатиме важелем впливу на геополітичному полі.
З огляду на це, Україна має зміцнювати з партнерських у союзницькі відносини з іншими державами, зокрема Великою Британією, яка залишається важливим партнером у сфері безпеки і підтримує Україну у протистоянні російській агресії, попри вихід з ЄС.
Україна має досвід створення "малих альянсів", таких як Люблінський трикутник (Україна-Польща-Литва) і Асоційоване тріо (Україна-Молдова-Грузія). Активно обговорювався також формат Квадрига і двосторонні консультації з Туреччиною. Ці альянси є важливими кроками на шляху до зміцнення безпеки. Наразі найімовірніший формат нового альянсу формується між Великою Британією, Польщею та Україною. Ці країни мають спільне розуміння загрози з боку Росії і вже є важливими партнерами України. В перспективі до цього альянсу можуть приєднатися й інші країни, зокрема Балтія та Туреччина, з якою Україна має активне співробітництво в оборонній сфері, зокрема у сфері виробництва безпілотних систем. Цей альянс розвиває ідеї Чорноморської доктрини, сформульованої Юрієм Липою, яка є частиною ширшої балтійсько-чорноморської безпекової концепції. Чорноморська доктрина передбачає створення сильної оборонної структури в Чорноморському регіоні для забезпечення стабільності та захисту від зовнішніх загроз, зокрема з боку Росії. Вона також сприяє розвитку економічних зв'язків між країнами, що оточують Чорне море, для створення потужних торгових шляхів, що позитивно впливатиме не лише на безпеку, але й на економічний розвиток. У довгостроковій перспективі цей альянс може стати основним форпостом на східному фланзі НАТО, одночасно зменшуючи залежність від НАТО, яке часто демонструє нерішучість через внутрішні політичні труднощі в США. Новий альянс між Великобританією, Польщею та Україною може стати основою для незалежної і стабільної безпекової структури в Європі.
Крім того, надзвичайно важливо поглиблювати партнерські відносини з Японією та Південною Кореєю, які мають досвід стримування агресивних сусідів і готові підтримувати Україну не лише економічно, а й стратегічно. Японія та Південна Корея можуть доповнити нашу стратегію безпеки в умовах нестабільного глобального порядку. Таким чином, Україна формуватиме не лише багатовекторну, але й стратегічно стійку зовнішню політику, здатну протистояти викликам і зменшувати залежність від окремих гравців на світовій арені.