Україна та цивілізований світ мають працювати над розвалом гібрида СРСР та Московського царства. Необхідно тверезо оцінювати несумісність ресурсів України (навіть з допомогою західних країн) та росії. Ми зможемо будувати нормальну державу без огляду на схід, лише розгромивши російську армаду та паралельно підтримавши національно-визвольні рухи безпосередньо в росії для її розвалу.
Саме цю стратегію ми обговорювали на «Форумі вільних народів росії», що нещодавно відбувся в Празі. Нова російська імперія в тому вигляді, в якому вона існує зараз, завжди буде агресивним чудовиськом для сусідів і жорстоким тюремником для поневолених нею народів. Єдиний шанс принести мир на цю територію – створити замість неї національні незалежні держави за європейським зразком без імперських замашок.
Україна має стати драйвером цих перетворень. Підтримувати корінні народи, працювати з тимчасовими урядами майбутніх національних держав, готувати органи управління незалежними республіками та підтримувати їх максимально в цьому напрямку. Необхідно пам'ятати, що ми робимо це насамперед для себе. Без розвалу росії, скільки б «хороших руських» не удобрили українські чорноземи, скільки б HIMARS не підривали складів з боєприпасами та штабів окупантів, війни за незалежність нам не виграти.
Наразі мегаактуально для зовнішньої політики України встановлювати контакти з регіональними російськими елітами. Пояснювати, що вони мають вихід у вільний світ і ми готові їх підтримати. Надавати майданчики для наших західних партнерів для проведення тренінгів навчання майбутніх лідерів та майбутньої еліти національних держав. Проводити інформаційні кампанії на підтримку національно-визвольних рухів у російських колоніях. Організовувати спецоперації біля росії і сіяти хаос усередині російської імперії. Це далеко не вичерпний перелік інструментів впливу. Головне почати.
Неминучий розпад російської імперії – це питання часу. І цей час Україні і особливо Заходу необхідно витратити на ретельну підготовку цього процесу. У 1991 до розвалу СРСР Захід був неготовий. Більше того, він усіма силами чинив опір цьому процесу. Президент США на той час Джордж Буш-старший особисто вмовляв український парламент не грати в суверенітет. Внаслідок цієї неготовності російська імперія знову себе відтворила в ще більш огидному вигляді.
Уряди цивілізованих країн вже зараз повинні розуміти, хто правитиме національними державами, що утворяться на місці росії, що буде з ресурсами на цій території, що робити з ядерною зброєю. При цьому останнє вкрай важливе. Крім цього, слід пам'ятати, що розпад будь-якої імперії – це завжди внутрішній процес, для якого треба створити належні умови. Спроба розчленувати імперію ззовні завжди призводить до об'єднання і подальшої агресії.
Перші ознаки розвалу можна спостерігати. Наприклад, голова Чечні Рамзан Кадиров вже відмовляється посилати нові батальйони в Україну, залишаючи їх для свого особистого захисту, і просить у федерального уряду росії систему ППО. Мабуть, щоб було потім чим збивати російські літаки під час Третьої чеченської війни.
Сусіди росії по Азії вже теж починають розуміти нову реальність. Казахстан вже чітко усвідомлює загрозу росії для своєї державності. Країни Середньої Азії за підтримки західних партнерів можуть надати майданчики для підготовки створення нових національних держав у російській імперії. Китай не протидіятиме цьому. Тому що для нього це також можливість здобути лояльних союзників на своїх кордонах на Далекому Сході.
Кадровим ресурсом для цих перетворень можуть бути самі буряти або тувинці, яким необхідно запропонувати альтернативу служби в російській армії. Це можуть бути «зелені коридори» до таборів біженців. А на їх основі вже можна готувати майбутні органи управління та національні армії для протидії російській агресії. Достатньо «загорітися» активній «пожежі» у двох-трьох регіонах та інші «посипляться».
Місцеві регіональні еліти, як це було в СРСР на початку 90-х, побачать можливість стати господарями на своїй землі. І як глави України Леонід Кравчук із білоруським колегою Станіславом Шушкевичем, скористаються цим шансом. Навіть Борис Єльцин, щоб одноосібно правити росією, пожертвував СРСР. А нинішня опозиція для здобуття влади у невеликій Московії, здасть путіна з тельбухами. Потрібно лише дати їм таку нагоду, дати їм відчуття, що їх підтримають на Заході.
Маленьких балтійських держав було достатньо, щоб запустити процес розпаду радянської російської імперії. У нинішній росії локомотивів процесу більш ніж достатньо: Ічкерія, Татарстан, Башкортостан, Калмикія, Дагестан.
Розвал росії, звичайно, не станеться миттєво. До 24 лютого 2022 року я оцінював терміни розвалу росії в 5-10 років. На даний момент, я впевнений, що новітня російська імперія проіснує максимум ще два роки. Влада Москви тримається на двох стовпах. Перший – це примусовий апарат: армія, поліція, спецслужби та інші силові органи. Другий – фінансові ресурси, якими вони «заливають» проблеми у регіонах. Армію росії сьогодні успішно перемелюють ЗСУ, а фінанси виснажують західні санкції. Більше російському диктатору спертися нема на що й утримати колонії банально буде нічим.
Якщо світ не встигне підготуватися до моменту неминучого розпаду росії, існує досить висока можливість отримати кривавий хаос у межах російської імперії. З безконтрольним поширенням ядерної зброї та масою біженців.
Поділ колоній російської імперії на окремі національні республіки має пройти у спокійному режимі зі зрозумілими умовами, контролем за ядерним арсеналом та експлуатацією природних ресурсів, денацифікацією та трибуналом над московською елітою, що спровокувала нинішню війну.