Правду говорячи, це надзвичайно важко воювати з таким гігантом як путінська армія без чіткої лінії фронту, а подекуди – без розуміння і підтримки цивілізованого світу. За 2 роки війни Україна втратила багато – все слабшою і слабшою стає надія повернути Крим, у маргінальному стані зависла частина Донецької та Луганської областей, обезкровлена економіка щойно почала оговтуватись, а про загиблих українських захисників і думати боляче, бо це чиїсь батьки, сини,брати, кохані, друзі, яких уже точно не повернути.
Але поряд зі страшними втратами українці отримали за ці роки щось дійсно суттєве – кардинально змінилася суспільна свідомість, укріпилась національна ідентичність, зміцніла воля до якісних змін.
І якщо тогоріч День Незалежності пройшов без особливих урочистостей і веселощів, і навіть парад вирішили провести без участі військової техніки, то на 25 річницю головними вулицями столиці таки закрокувала практично з нуля створена українська армія, яку супроводжували колони потужної військової техніки.
Противників такого заходу було доволі багато, і варто визнати, що раціональне зерно в цьому таки є, адже українська економіка все ще слабка, а налякані війною люди не зовсім готові до чергового споглядання військової техніки, навіть у мирних умовах.
Крім того, від парадів українці банально відвикли, адже після приходу до влади Віктора Януковича Дні Незалежності минали без подібного роду святкувань. Зокрема було скасовано парад на честь ювілейної XX-ї річниці. Таке рішення тогочасна влада пояснила скрутним економічним становищем та економією коштів.
Але ж, не дивлячись ні на що, життя продовжується і потрібно рухатись далі.
Українцям просто необхідно знати, що вся ця боротьба та зусилля, які спрямовані на боротьбу за власну державність, не марні. Потрібен стимул і натхнення продовжувати цю боротьбу.
Вже виросло нове покоління, народжених у вільній країні, але це право – мати свою державу і гідно жити на рідній землі доводиться захищати і сьогодні.
Проте незалежно від того, до офіційного проголошення державного статусу, чи після, протягом усієї історії нашого народу були і є ті, хто не боїться боротися за свою батьківщину, ідеали, цінності, рідних, майбутнє. Саме цим особистостям ми завдячуємо тим, що в наших серцях ще не згас вогонь патріотизму, який продовжував тліти попри всі негаразди і яскраво спалахнув на Майдані.
Десятки та навіть сотні років життя «під чужим крилом», нав’язування сторонніх законів і принципів, намагання викорінити українську ідентичність не змогли зламати наш національний дух.
Попри складну економічну ситуацію та війну на сході, настав час довести, що українці – не порожній звук, а свідома прогресивна нація, яка майже з нуля вибудовує демократичну державу. Тож не забуваймо, що кожен із нас, проживаючи життя, творить майбутнє своїх нащадків та країни. Кожен наш вибір, кожен вчинок впливає на формування історії.
Саме тому військовий парад був конче необхідний, адже ті щирі емоції, які панували 24 серпня на Хрещатику, розтопили серця навіть найзатятіших скептиків. Вони переповнилися гордістю за свою країну, вдячністю нашим захисникам за їх мужність і готовність до самопожертви. В такі моменти дух українців стає ще міцнішим, воля ще загартованішою, віра ще сильнішою.
Крім того, в такий спосіб Україна ще раз нагадала світу, за що ми воюємо, і які цінності відстоюємо, адже російське вторгнення в незалежну країну – це злочин не лише проти українців, але й проти усього цивілізованого світу, де міжнародне право та демократичні ідеали є найбільшими цінностями. Тому, безперечно, аби зберегти результат багаторічної співпраці міжнародної спільноти – мир у світі, потрібно діяти разом – злагоджено, послідовно і принципово.