Лизівка - дорога моєму серцю, тут проходили майже всі сонячні дні мого дитинства. Щоліта я приїздив до тьоті Галі та дяді Васі. В той час, коли мої однолітки мали можливість відпочивати на морях, я свої канікули проводив на лизівських полях, де пас корів, телят, заробляючи свої перші гроші.
Я переконаний, що освіта – це найголовніше. Натомість, в селах по всій країні замість того, щоб відкривати дитячі садки та школи - їх закривають.
Дітям потрібні якісні умови життя. Дітям потрібна якісна освіта – від дитячого садочка до університету. Дітям потрібні турбота та душевне тепло. Наш обов’язок перед богом – все це забезпечити. Бо інакше в України немає майбутнього.
Варто допомагати не тільки своїм дітям, а й по можливості тим діткам, яким найважче – позбавленим батьківської опіки. Я сам виріс у дитячому будинку, потім був інтернат, але я ніколи не здавався і йшов вперед. Сьогодні я часто відвідую дитячі будинки, стараюсь щонайбільше допомагати сиротам та дітям, від яких відмовились батьки.
Колись у Лизівці були нормальні дитсадок і школа, та все з часом занепало, і вже 20 років нікому немає діла до того, де діти здобувають освіту. Поки держава "думає" – я роблю!
