Коротко про методику рейтингу. Це важливо, щоб зрозуміти, де у нас найбільший провал. Індекс економічної свободи вираховується за дванадцятьма показниками, серед них право власності, податкове навантаження, свобода праці, участь уряду та ін. Кожен з критеріїв оцінюється за шкалою від нуля до ста балів.
Якщо проаналізувати дані, побачимо, що найгірші справи у нас з ефективністю судової системи (22,6 балів), свободою інвестицій (25 балів), участю уряду (29,2 бали). Краще із захистом права власності (41,4 бали), і майже немає проблем зі свободою торгівлі (85,9 бали).
Одним словом, нас оцінюють як країну, де не працюють суди, неможливо повернути інвестиції, а чиновники працюють на себе, а не на країну.
Справедливо? Так. Важко на дзеркало нарікати – у ньому ми бачимо власне зображення.
Щоб не змінити ситуацію і увійти в число вільних країн, варто зробити правильні висновки.
1. Визнати, що підприємцям стало складніше працювати.
Чиновники атакують. Під прицілом переважно малий і середній бізнес.
З 1 січня 2017 року введено «податок на повітря». Кожен підприємець на загальній системі оподаткування зобов’язаний заплатити єдиний соціальний внесок навіть за ті періоди, коли не він отримував доходи.
Крім того, діють нові драконівські штрафи. За недопуск державного інспектора до перевірки підприємця можуть покарати штрафом в розмірі 320 тис. грн., за неоформленого працівника загрожує штраф 96 тис. грн. і т.д.
Для порівняння, якщо ви незаконно вирубуєте ліс, вас оштрафують на 170 грн., а якщо видобуваєте газ без необхідних дозволів – на 510 грн.
Тобто, можна нищити природу, займатися відвертим криміналом. Максимум, що загрожує – калька сотень штрафу. Головне не розпочинати власну справу, тоді вас ніхто не чіпатиме.
2. Окозамилювання і бадьорі звіти чиновників не відкриють шлюзи для інвестицій.
Проблеми все ті ж, й інвестори про них знають – хабарництво в судах, обмеження на виведення дивідендів за кордон, десятки дозволів та ліцензій для роботи в Україні, пряма залежність від волі чиновників.
Можна багато обіцяти на інвестиційних форумах, але словам давно ніхто не вірить. Цінуються лише справи, з огляду на них і приймаються рішення, працювати в країні чи ні.
3. Все залежить від нас.
Якщо Естонія змогла увійти в топ-10 країн світу за рівнем економічних свобод, чому ми не можемо? Переконана, нам це під силу.
У минулому році вдалося прийняти системний антирейдерський закон, який ліквідує рейдерські схеми і відновлює захист права власності. Крім того, закон про спрощення експорту послуг – дуже потрібний документ для всіх, хто працює з іноземними замовниками. Тобто, попри нестабільну роботу парламенту і опір чиновників, ми домоглися, щоб ці закони почали працювати.
Що далі?
Потрібно припинити наступ на малий і середній бізнес. Для початку – знизити штрафи для підприємців, скасувати «податок на повітря». Закон вже зареєстровано (№5711), його підтримують громадяни по всій країні (у м. Дніпро, в Кропивницькому та інших містах), Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України та ін.
Крім того, полишити будь-які спроби ліквідувати спрощену систему оподаткування, адже сьогодні це 6,5 млн. робочих місць в Україні і 59% доданої вартості.
Далі – обмежити вплив чиновників, скасувати численні дозволи та ліцензії. Закон про зміну системи регулювання економіки зареєстровано (№3766), потрібно лише натиснути «за».
А ще провести судову реформу, спростити податкове адміністрування і т.д.
Всі гарячі точки добре відомі. Якщо почати системно працювати, позитивний ефект буде за рік-два ефект, а вже за п’ять років ми увійдемо в топ-50 країн.
Але головне – не рейтинги, а легкі умови для розвитку бізнесу і створення інноваційних виробництв. Це єдиний спосіб, як українську економіку підняти із дна нагору.