У квітні-травні дослідницька агенція Info Sapience на наше замовлення провела два опитування – і ось що ми побачили.
По-перше, українці залишаються непохитними у своїй вірі в Перемогу і декларують здатність терпіти труднощі війни.
Згідно квітневого опитування, 69% респондентів готові терпіти труднощі через війну “стільки часу, скільки буде потрібно”. І лише 12% відповіли, що не “готові терпіти взагалі”.
У травні 65% відповіли, що Україна з високою долею ймовірності виграє війну. Менш впевнені у цьому або взагалі не впевнені чи висловлюють песимізм – 23% респондентів.
Тобто близько двох третин суспільства зберігає віру у краще і готове для цього докласти багато зусиль.
По-друге, абсолютним пріоритетом для українців стали потреби захисту країни і допомога фронту.
Навіть питання корупції, таке популярне для українського суспільства, відійшло на другий план.
У травневому опитуванні 51% респондентів назвали допомогу армії серед “трьох ключових пріоритетів, до вирішення яких вони особисто готові докладатися у вільний час”.
Ще 23% відповіли, що це має бути “допомога ВПО” і лише 15% згадали про корупцію. Також по 9% набрали відповіді про “облаштування бомбосховищ” та “відбудову пошкодженої інфраструктури”.
Якщо порівняти ці дані з відповідями на питання про три пріоритети, на які першочергово повинна скерувати зусилля місцева влада, то допомога ЗСУ тут також є головною (46%), хоча друга за значущістю – боротьба з корупцією (34%).
Тобто наразі абсолютна домінанта для суспільства – це війна і захист країни.
По-третє, хоча українці готові терпіти тягар війни, але вони дуже чутливі до питання справедливості та якості ухвалених політичних рішень.
В умовах, коли значна кількість проблем в державі залишаються невирішеними, вони вже не так активно, як у перші місяці війни, схвалюють діяльність органів влади і більше, ніж раніше, схильні до критики.
Це видно по ставленню до всіх без винятку державних інституцій та вищих посадових осіб.
Згідно травневого опитування, 49% українців повністю або частково схвалюють діяльність Володимира Зеленського. Це високий показник. Особливо якщо порівнювати з ситуацією до повномасштабного вторгнення і схваленням роботи інших президентів після кількох років їх перебування на посаді.
Водночас рівень схвалення знижується. Схожий тренд ми бачимо щодо ставлення українців до держави та інших державних інститутів.
Зокрема, у квітні на питання щодо п’яти найефективніших суспільних інституцій, респонденти відповіли, що це ЗСУ (71%), волонтери (47%), президент (27%), СБУ (26%) та громадські організації (18%).
Також у квітні лише 12% респондентів відповіли, що віра у державу допомагає їм зберігати стійкість під час війни з росією. Хоча торік у дослідженні “Рейтинг” ця цифра складала 23%.
У травні на питання “Наскільки ви довіряєте кожній з суспільних інституцій”, найпопулярнішою була відповідь “Сім’я та родичі” (97% повністю або скоріше довіряють).
Далі розташувалося ЗСУ (94%), сусіди (77%), співвітчизники (75%), благодійні фонди/ГО (64%), банки(64%), президент (58%), військово-цивільні адміністрації (43%).
Це свідчить про те, що ми знову більше покладаємося на низові горизонтальні зв’язки і менше схильні вірити в ефективну роботу державних органів влади.
Це виклик для влади – зрозуміти причини такого ставлення, проаналізувати свої дії, зробити роботу над помилками і покращити якість ухвалених рішень. Це стосується багатьох питань – економіки, енергетики, мобілізації тощо.
Національна платформа стійкості та згуртованості