І коли українська сторона надуваючи щоки вимагає від Росії дотримання виконання Мінських домовленостей, вона подібна на гросмейстера з Нью-Васюків, який питає в Остапа Бендера, куди поділася тура.
Якщо ж проаналізувати, текст Комплексу заходів із виконання Мінських домовленостей, який прозваний в українському медіа-просторі «Мінськ-2», то напряму Російська Федерація не взяла на себе жодних зобов’язань. Навіть відновлення контролю над українсько-російським кордоном має відбуватись у взаємодії з адміністраціями окремих районів Донецької та Луганської областей (керівництво "ДНР"/"ЛНР") в рамках Тристоронньої контактної групи.
До обов’язків Тристоронньої контактної групи відповідно до «Мінськ-2» відноситься:
1) сприяння ОБСЄ в контролі за відведенням озброєнь (п.2)
2) забезпечення консультації між "ДНР"/"ЛНР" та Україною в питанні відновлення Україною контролю за кордоном. (п.9)
3) Забезпечення консультацій з приводу проведення місцевих виборах в окремих регіонах Донецької та Луганської областей між ДНР/ЛНР та Україною; (п.12)
4) створення робочих груп по виконанню певних аспектів Мінських домовленостей (п.13).
Опосередковано можна припустити, що на Російську Федерацію покладений обов’язок виведення збройних формувань з території України (п.10), адже вони офіційно знаходяться на Кримському півострові, яка досі вважається територією України. Але пані Ангела Меркель вже заявила, що цей пункт стосується тільки території Донецьких і Луганських областей, в той час як українська делегація сором’язливо промовчала.
Відповідно, Російська Федерація шляхом маніпулювань та тиску на «наших західних партнерів» не взяла на себе жодних зобов’язань, а навіть ті що взяла, з благословення Європи, може не виконувати. І саме тому Сергій Лавров може говорити про певне не сприяння Україні в її потугах відновити кордон. І саме тому вказує, що спочатку амністія, вибори, відновлення соціальних виплат та зняття блокади з окремих територій Донецької і Луганської областей і тільки потім «початок процесу відновлення контролю над кордоном». Тому що саме це і записано в Мінську-2 і під цим українська сторона підписалась і змушена виконувати, а Росія, нікому нічого не винна, хоча б тому, що вона не визнає примату міжнародних договорів над власними інтересами.
І наразі в Кремлі та Брюселі задоволено потирають руки дивлячись на переможні реляції Порошенка, який вже ладний знайти в Державному бюджеті 10 млрд. грн. на відновлення зруйнованого російськими танками Донбасу, адже всі міжнародні гравці на даному етапі досягли своїх цілей за рахунок України!
Чи реалізується до кінця задум наших західних та східних «партнерів» покаже час, але тільки від України буде це залежати, адже це наша земля і наші національні інтереси. І ніщо нам не заважає виконувати лише ті пункти домовленостей, які вигідні Україні, адже не можливо грати в шахи з шахраєм. Завжди буде тури не вистачати.