І якщо Європа може розділити виклики, пов’язані із розміщенням та підтримкою українців, які втікають за кордон від війни, то український уряд повинен самотужки знаходити рішення. Не без фінансової підтримки партнерів.
Чи можна говорити про цілісну державну програму підтримки внутрішньо переміщених осіб? Наскільки задекларовані обіцянки влади розходяться із ділом? Чи слід чекати людям допомоги від держави чи розраховувати лише на власні сили? Відповідаємо у тексті.
Недопроведена евакуація
Для уряду проблема вимушеного переселення та забезпечення переселенців дахом над головою є однією із найболючіших. За останні місяці Кабмін кілька разів намагався знайти правильні рішення, але не всі вони були вдалими. Одне із таких – обов’язкова евакуація мешканців Донецької області, яку уряд вирішив провести на початку серпня цього року.
Ця програма зачіпає величезну кількість людей. До початку повномасштабного вторгнення на вільній частині Донеччини проживало близько двох мільйонів людей.
Однак, вже у перші місяці війни хто міг – виїхав на підконтрольну територію України. Значний відсоток місцевих мешканців примусово депортували до Росії. Тисячі цивільних загинули, зокрема у Маріуполі. На серпень на підконтрольній Україні частині області проживало близько 350 тисяч людей, Їх потрібно було евакуювати обов’язково, але не примусово. Відповідальною за проведення евакуації є обласна військова адміністрація, міністерства, військові і правоохоронці, а також Укрзалізниця. Вони мають спільно організувати та перевезти людей в безпечні регіони у центр та захід України.
Обов’язкова евакуація дозволить мінімізувати кількість жертв серед цивільного населення, через постійні удари російських військ по критичній та цивільній інфраструктурі. А також дасть змогу забезпечити евакуйованих доступом до водопостачання, електроенергії та опалення в холодну пору року. Бо тепло, світло та вода на Донеччині фактично відсутні через масштабні руйнування.
Найбільший недолік цього рішення – якість його виконання. За понад три місяці повної евакуації так і не провели. Люди залишились в своїх домівках попри окупацію та ризик загинути. У Бахмуті, за який вже не перший місяць ідуть жорсткі бої, залишилося 12 тисяч мешканців. Вони змушені обігрівати свої будинки і квартири дровами та буржуйками, оскільки централізованого тепла та електропостачання у місті немає. А у Краматорську, який трохи далі від лінії фронту, після масових обстрілів 5 грудня керівництво міста вирішило злити воду із систем опалення, щоб уникнути масових аварій. Чотири дні люди сиділи без тепла.
Чи можна було примусово вивозити людей із їхніх домівок? Аналітикиня і менеджерка Cedos Ліліана Філіпчук впевнена, що ні, бо Конституція прямо це забороняє. Обов’язкова евакуація не має бути примусовою. А щоб люди охочіше самі виїжджали із деокупованих територій, слід було запропонувати комплексні довготермінові рішення.
“Держава мала б збільшити розміри виплат і загалом доступність допомоги переселенцям. Дуже важливим є також забезпечення житлом на тривалий термін. Це може бути соціальне житло або компенсація оренди. І третє – це можливість знайти роботу і повноцінно інтегруватися в громадах, які приймають переселенців. Якби ці рішення були запропоновані, ймовірно, більше людей погоджувались би на евакуацію”, – переконана Ліліана.
З початку дії програми вдалося евакуювати понад 30 тисяч мешканців Донецької області. Такі останні узагальнені дані оприлюднило Міністерство з питань реінтеграції 11 листопада. Це значно менше від заявлених урядом у серпні планів. Тоді, нагадаю, віце-прем’єрка Ірина Верещук заявила про плани евакуювати 50 тисяч дітей та 200 тисяч дорослих.
Гроші тим, хто цього потребує
Ще одне важливе урядове рішення – зміна порядку оформлення та виплати державної допомоги переселенцям. Уряд фактично спрямовує допомогу саме тим категоріям переселенців, які її найбільше потребують. І це правильне рішення з огляду на те, що в країні вже близько семи мільйонів внутрішньо переміщених осіб.
Уряд обмежив коло тих, хто має право на допомогу. Тепер її не отримуватимуть особи, які були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до 24 лютого 2022 року. Це переселенці з Криму, Донецької та Луганської областей, які покинули свої домівки в окупації у попередні роки і вже значною мірою інтегрувалися на нових місцях. Раніше це питання було не врегульоване, тому на урядову допомогу могли претендувати й ті, хто вже давно облаштувався в нових домівках.
Тим, кому адаптація далася складніше, уряд готовий надалі виплачувати адресну допомогу для покриття витрат на проживання та комуналку. На підтримку держави можуть розраховувати і ті переселенці, які через повномасштабне вторгнення Росії покинули і нову домівку.
Право на допомогу мають особи, які мешкали на території громад, включених до переліку тимчасово окупованих територій чи районів, де ведуться бойові дії. Для її отримання необхідно подати заяву через портал «Дія» чи особисто занести до органу соцзахисту. Виплату зобов’язані призначити не пізніше, ніж через десять днів після отримання заяви від особи.
Чи запрацює “Прихисток”?
Кабінет міністрів вирішив заохотити громадян надавати прихисток внутрішньо переміщеним особам і готовий платити за це компенсацію. Точної цифри скільки сімей вирішили поділитись домашнім затишком з тими, хто залишився без дому немає, але йдеться щонайменше про десятки тисяч. Уряд в рамках програми “Прихисток” частково компенсуватиме їхні фінансові витрати.
Отримати компенсацію може громадянин України, який безкоштовно надає власне чи орендоване ним житло внутрішньо переміщеним особам. Це мають бути не родичі. Про надання прихистку для переселенців потрібно повідомити виконком своєї громади чи військову адміністрації, заповнивши спеціальну форму. Розмір компенсації первісно складав 450 гривень на людину. Але наприкінці вересня уряд на зимовий період збільшив суму до 900 гривень. Це пов’язано із додатковими витратами на опалення.
Для тих українців, які лише мають намір прийняти переселенців держава створила сайт «Прихисток». Або вони можуть повідомити про свій намір виконком громади. Тоді для них зможуть підібрати переселенців, які потребують житла в тій чи іншій місцевості.
Урядова ініціатива мала б вирішити одразу два завдання: підтримати громадян, які приймають переселенців у власному житлі і заохотити інших українців до цієї ініціативи. Однак, є й недолік – відверто маленький розмір відшкодування не покриває витрат на проживання додаткових людей у помешканні.
Крім того, на компенсацію не можуть розраховувати власники житла, які мають заборгованість за оплату комуналки, та іноземці-власники житла. Уряд просто не дав їм такого права. І це треба виправити. Якою має бути допустима стеля заборгованості може визначити Кабмін. А включення в перелік іноземців розширить кількість потенційних учасників програми.
*******
Жодна ідея уряду не створює ефективних механізмів для забезпечення тимчасовим житлом внутрішньо переміщених осіб. Це швидше своєрідна форма латання дірок, хоча замість латок мала б бути комплексна державна політика. Бо із наближенням морозів проблема тимчасової домівки для мільйонів українців стає все гострішою.