Упродовж чотирьох днів у центрі латвійської столиці тандеми з українських та латвійських митців створювали свого роду калейдоскоп сенсів на тему свободи. Різні техніки, матеріали, підходи мали на меті занурити іноземців у наш складний емоційний досвід, показати наш щоденний контекст і спонукати до підтримки.
Цінність нашого підходу відмітили організатори міжнародного конкурсу BEA World Festival у Римі – проєкт "Ukraine.Residence of Freedom" отримав бронзову нагороду в категорії "Non-Profit/CSR Event" та золото в номінації "People’s Choice Award".
На прикладі трьох мистецьких робіт, створених під час резиденції, я хочу показати, як можна розповідати про трагічні події в Україні не лише мовою цифр.
ASAKI – Freedom Is Not Free
Знаковим є перформанс Freedom Is Not Free (укр. – Свобода не безкоштовна) від ASAKI - мисткині казахського походження. Вона з трьох років живе в Україні і вважає себе українкою, розмовляє українською і має українське громадянство. Своїм прикладом вона показує, що національність – це також і твій свідомий вибір.
ASAKI працювала з емоційно зарядженим матеріалом – землею, яку ми збирали з усіх територій України, де велися активні бойові дії (окрім Луганщини і Криму, туди ми не змогли дістатися). Ми зібрали ґрунт з дна Каховського та Печенізького водосховищ, знищених росіянами, з Чорнобаївки та інших місць, вугілля з Донбасу. ASAKI зробила інсталяцію в акваріумі, який заповнила українською землею шар за шаром. Земля з прифронтових та окупованих територій стала матеріалом для рефлексії на тему свободи. За словами мисткині, українська свобода – це вільна земля, просякнута нашими сльозами та кров’ю.
Добриня Іванов та Raitis Hrolovičs – Boarder of Freedom (Кордон свободи)
Добриня Іванов, український художник-дослідник, який увійшов до короткого списку престижної Pinchuk Art Prize працював над проєктом у співпраці з латвійським художником Raitis Hrolovičs. Добриня і Райтіс обоє захоплюються пошуком нових значень і слів для речей, щоб подивитися на них з іншого боку. У цьому сенсі для резиденції це було ідеальне концептуальне співпадіння.
Райтіс працює в Латвії, Добриня – в Україні, вони спілкуються онлайн, адже Добриня не може поїхати за кордон зараз. Певною мірою його свобода обмежена через війну, тож в основі їхньої творчої роботи був перетин і розширення кордонів, тобто втілення ідеї свободи як можливості бувати там, де ти хочеш.
Отже, фізично перетинати кордони може тільки творчий партнер українського митця, тому Райтіс вирішив поїхати в гори на кордоні Польщі та Словаччини, щоб перетнути кордон пішки. У нього був геометричний малюнок з трикутниками, який створив Добриня, і спершу Райтіс не знав, як його використати. Однак одного дня в горах почалася гроза – своєрідне втілення природної агресії, співзвучної з агресивним характером теперішньої свободи, яку наші воїни виборюють власною кров’ю. Райтіс взяв полотно, накрив ним камінь і почав фіксувати контури каменю на полотні.
Пізніше він зрозумів, що це дуже схоже на скетч, який надіслав йому український колега. Коли він повернувся до Латвії, то продовжив роботу над полотном, але фактично основна геометрія твору була створена природою. Він також інтегрував у свій живопис контур свого маршруту в горах. Таким чином це полотно допомогло розірвати зв’язок між свободою і кордонами, бо латвієць реалізував ідею українця, перетнувши кордон і створивши цей арт.
Міла Чепрасова - «Злоякісна пухлина російського тоталітарного імперіалізму»
Третя робота, про яку я хочу розповісти, це проєкт Міли Чепрасової – української мисткині, яка зазвичай працює з фарбами, але цього разу вирішила поекспериментувати.
Міла створила роботу під назвою «Злоякісна пухлина російського тоталітарного імперіалізму» - текстильне полотно, на якому художниця вибивала нитками зображення ракової пухлини як символу російського імперіалізму. Російська імперська політика поширюється світом як метастази і, як зі справжнім раком, у нас нема іншого вибору, крім як боротися, щоб він нас не знищив.
Міла працювала над полотном у залі засідань Ризької Думи, що в принципі незвично, бо це приміщення для прийняття рішень депутатами, представниками держави. Але саме це й було символічним – створювати мистецький твір, присвячений тоталітаризму, в приміщенні державної установи і таким чином показати свободу мислення, свободу прийняття рішень.
Увесь процес створення твору ми транслювали онлайн упродовж чотирьох днів, а завершальним етапом стало знищення полотна – ми розрізали цю символічну ракову пухлину як видаляють справжні пухлини з людського тіла.
За чотири дні резиденції її відвідали понад 600 гостей, що для маленької Латвії чудовий результат. Ми переконалися, що обрали правильний формат – мистецтво пропонує унікальну перспективу, яку нелегко передати більш традиційними способами. Більш того, створення або споглядання мистецтва може бути свого роду катарсисом, воно дозволяє людям вивільнити і пережити складні емоції. Але також творчість, у тому числі й спільна, має здатність підсилювати відчуття зв'язку і співпереживання. Тому плануємо нові резиденції свободи в інших країнах Балтії та Скандинавії.