І будь-які кардинальні кроки, які вимагають довгих бюрократичних процесів, можуть звести ці зусилля нанівець. Більш за те, розв’язання гострих питань теж відкладатиметься. А гуманітарний підхід до економічних процесів поставить під загрозу регулювання галузі. Якого найбільше нині потребує туристична сфера для ефективної конкуренції.
В першу чергу від цього постраждають туристи. Мова не лише про в’їзних туристів, які відкривають для себе нашу країну. А й про українських туристів, які все активніше користуються безвізовим режимом з країнами ЄС.
Зростання темпів в обох напрямах породжує виникнення закономірних проблем. Департаменту туризму та курортів сьогодні доводиться стикатися з викликами, яких фактично раніше не існувало. Або ж на які впродовж довгих років просто закривали очі.
Як регулювати політику для створення комфортних умов для подорожей в Україну і з України? Як зробити туристичний досвід безпечним для кожного українця? І як привабити нових туристів до нашої країни?
Як подорожують українці
Лише в першому півріччі 2019 року українці подорожували на 5,9% більше, ніж за аналогічний період в 2018 році. Відповідно до цього зростають і надходження податкових платежів від туристичної діяльності до зведеного бюджету - у І півріччі 2019 року ця сума склала 2,2 млрд грн, що на 15,4 % більше, ніж у І півріччі 2018 року.
Разом з тим, виникає й гостра необхідність в державному регулюванні всієї галузі. Адже зростання обсягів туризму потребує і ширшої уваги держави — від кількості кадрів, якій займаються цим питанням в Департаменті туризму і курортів до повноважень, якими він наділений.
А насправді роботи дійсно чимало. На жаль, сьогодні актуальною залишається проблема безвідповідальності деяких туристичних операторів (яскраво це ілюструють скарги тисяч туристів в 2018 році).
З огляду на це, було ухвалене рішення щодо посилення умов ліцензування туроператорів. Сьогодні будь-який турист має змогу ознайомитись з Ліцензійним реєстром суб’єктів туристичної діяльності на сайті Мінекономрозвитку - і перевірити, чи обраний туроператор заслуговує на довіру.
Це, можливо, маленький крок для галузі в цілому, але великий у порівнянні з тим, що ми мали раніше. І що важливо: це - перша ланка у всьому механізмі регуляції. Далі - більше.
Необхідно чимдуж посилювати відповідальність туристичних операторів - як перед самими туристами, так і перед державою. Один з найперших кроків для цього - посилення фінансової відповідальності туроператорів і турагентів. Однак на сьогодні дієвих механізмів щодо виконання фінансових зобов’язань перед туристами фактично відсутній.
З 2772 ліцензованих туроператорів лише 650 надали інформацію щодо чинного фінансового забезпечення до органу ліцензування. Звісно, ця інформація зазначається в Ліцензійному реєстрі. Але більшість туристів не розуміють глибинну небезпеку, яка криється за цим фактом.
Фактично туроператори сьогодні не несуть повної цивільної відповідальності перед своїми клієнтами. Адже при значних обсягах продажів турпродукту практично неможливо розраховувати на відшкодування у разі виникнення проблем з ним. Фінансове забезпечення повинно покрити відшкодування всім туристам, які розрахувалися за турпослуги.
Вихід, звісно, є: встановлення конкретної відповідальності, а також прискіпливіший процес видачі ліцензій таким суб’єктам. Зокрема, запобігання створенню нових туроператорів особами, які раніше порушували законодавство в сфері туризму.
Тому ще в липні Мінекономрозвитку запропонував необхідні зміни до туристичного законодавства, які передбачають:
- визначення суми фінансового забезпечення туроператорів та турагентів, виходячи з обсягів продажу турпродукту
- страхування цивільної відповідальності суб’єктів туристичного господарювання перед клієнтами
- встановлення адміністративно-господарської відповідальності за порушенння законодавства в сфері туризму
- встановлення вимог до ділової репутації керівників турфірм.
Нині такий законопроект залишається на етапі затвердження з іншими міністерствами та комітетами. Але безумовно, є кілька місяців на його розгляд, аби наступного літнього сезону туристи відчували захист держави.
Як Україні привабити іноземного туриста
В тому ж, що стосується в’їзного туризму ситуація дещо інша.
За даними Адміністрації Держприкордонслужби, упродовж І півріччя 2019 року до України в’їхало 5,9 млн туристів, що на 5,6 % менше, ніж за аналогічний період 2018 року. Найбільше іноземних громадян прибули до України з Молдови, Білорусі, Росії, Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини, Туреччини, Ізраїлю та Німеччини. У порівнянні з І півріччям 2018 року, значно збільшилась кількість іноземних туристів з не прикордонних країн: Австрії (+32,8 %), Литви (+32,0 %), Узбекистану (+25,6 %), Швеції (+24,6 %), Латвії (+18,1 %), Німеччини (+17,5 %), Сербії (+13,7 %), Канади (+11,4 %) та Китаю (+11,1 %).
Останній факт свідчить про те, що завдяки розширенню авіанапрямів Україна дійсно стає відкритішою і доступнішою для туристів з усіх куточків світу. Однак є три актуальні проблеми, з якими наша країна залишається в планах світових туристів радше пострадянською екзотикою, ніж обов’язковою точкою в маршруті.
По-перше, необхідно поглиблено сегментувати туризм в Україні за видами, розвиваючи кожен самостійно. Одразу на думку спадає пляжний і гірськолижний туризм. Для першого і другого у нас є всі необхідні вихідні дані. Однак на етапі виконання виникають питання.
Не секрет, що і Карпати, і узбережжя Чорного та Азовського морів мають застарілу і часто мало придатну для відпочинку інфраструктуру. Досвід багатьох країн, зокрема, Грузії, яка свого часу замінювала абхазькі курорти аджарськими, свідчить, що значна частина успіху - це створення інвестиційного клімату. Резортний бізнес - один з найпопулярніших в світі, а отже, інвестори самі будуть радо вкладатися в створення туристичної інфраструктури в Україні, як тільки матимемо всі умови для цього.
Ще один недооцінений напрям туризму - медичний. Він займає значну частку від внутрішнього туризму, і має дійсно багатий потенціал - від бальнеології до мінеральних джерел. Однак і тут підводить інфраструктура. І знову ж таки, це питання інвестицій.
Один з потенційно цікавих і дієвих варіантів - задіяння механізму державно-приватного партнерства для вирішення цієї проблеми. Адже чимало лікувально-оздоровчих закладів знаходяться в державній власності. До речі, такий пілотний проект вже стартував. Нещодавно за результатами прозорого конкурсу визначено приватного партнера для створення Центру малоінвазивної хірургії у м. Трускавець. Можна прогнозувати, що поява такого центру стимулюватиме не лише в’їзних, а й внутрішніх туристів, які раніше віддавали перевагу лікуванню за кордоном.
Також необхідні і законодавчі зміни. Зараз на розгляді Верховної Ради України знаходиться законопроект зі змінами до Закону України “Про курорти”. Чинний Закон без змін ускладнює процедуру оголошення природних територій курортами державного та місцевого значення і вимагає значних витрат часу, а також додаткових матеріальних і людських ресурсів. А не оголошення територій курортом загрожує забрудненням території природних лікувальних ресурсів та їх нераціонального використання.
Звісно, окрім сегментування і задоволення потреб туристів таких сегментів, важливо працювати з тим, що вже маємо. Адже відпочивають десь в Україні самі українці. І тут стикаємось з тим, що офіційно працювати на ринку хочуть далеко не всі власники туристичного житла.
За даними Реєстру свідоцтв про встановлення категорій об'єктам туристичної інфраструктури, в Україні функціонує 269 готелів, які мають діюче Свідоцтво про встановлення категорії: «п’ять зірок» - 31 готелів, «чотири зірки» - 91 готелі, «три зірки» - 101 готелів, «дві зірки» - 27 готелів, «одна зірка» - 19 готелів.
Інші ж об’єкти, навіть маючи необхідну ліцензію, досі відмовляються від отримання такого свідоцтва. Це логічно приводить нас до необхідності просування ідеї включення до Реєстру серед власників туристичного житла. Адже в першу чергу, це додаткова привабливість в очах іноземних туристів, які звикли покладатися на готелі, здатні надавати своїм клієнтам гарантії. Крім того, присвоєння категорії вже свідчить про певний рівень сервісу, який Україні в туристичній сфері необхідно серйозно покращувати.
Третій же аспект - відсутність просування туристичного бренду України ззовні. Наприклад, організація трансляції відеороликів на провідних світових телеканалах. Це вимагає залучення значних фінансових ресурсів. Так, аналіз відповідних пропозицій дозволяє зробити висновок про те, що ринкова вартість зазначених послуг складає мільйони гривень. Тим часом, Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено лише 17,9 млн. гривень на фінансування всіх заходів в сфері туризму. А з огляду на інші актуальні проблеми, промо України залишається десь наприкінці пріоритетних задач.
Однак створення і трансляція таких роликів, а також співпраця зі світовими travel-блогерами, розміщення рекламних матеріалів в travel-виданнях і бортових виданнях провідних авіакомпаній світу зуміло б суттєво змінити цю ситуацію.
Україна і туризм: що далі?
Всі окреслені проблеми мають свої способи вирішення. Так, більшість з них потребує внесення змін до чинного законодавства або ж глобальніших рішень. Однак разом з тим, сьогодні завдяки посиленій роботі Мінекономрозвитку в цій сфері протягом останніх кількох років ми маємо дієві механізми, які залучаємо поетапно.
Сьогодні туризм в Україні як ніколи потребує чіткої державної регуляції, інвестування і нових підходів. Наприклад, створення окремої Агенції з відповідними структурними підрозділами, які б опікувались пріоритетними напрямами.
Такий орган дозволить:
- створювати повноцінну туристичну політику
- чітко планувати необхідний бюджет на потреби всієї сфери
- глобально і точково працювати з потенційними інвесторами
- створювати гідні промо-кампанії для внутрішніх і в’їзних туристів
- оперативно реагувати на нові виклики.
Реформувати Департамент в рамках міністерства — швидше і ефективніше, ніж його перенесення до окремого міністерства. Тим більше, такого, як гуманітарної політики — яке буде реформуватися місяцями через об`єднання з іншими напрямами (культура, питання молоді та спорту та ін).
При виникненні раніше не відомих проблем їх вирішення в нинішніх умовах нагадує тушіння масштабної пожежі невеликим відром з водою. І хай це те, що дісталось нам у «спадщину», але ми навчилися вправно тушити пожежі. Однак нині вже час садити на місці спаленого лісу новий. А не спостерігати, як пожежа поширюється.
Роками на туризм в Україні робили не високі ставки, поки інші країни вкладалися саме в розвиток туристичної інфраструктури - і отримували невпинне зростання ВВП, демонструючи реальний вплив цієї сфери на всю економіку країни.