З 2017 року функції санітарно-епідеміологічного контролю розподілені між МОЗом, Держпраці та Держпродспоживслужбою (наприклад, перевіркою дотримання карантинних обмежень займаються інспектори Держпродспоживслужби). При міністерстві створений Центр громадських захворювань (ЦГЗ), на який покладено функції профілактики хвороб.
Але досвід інших країн свідчить, що біологічною безпекою має опікуватись окрема структура, яка б спеціалізувалась винятково на аналізі та розробці заходів з профілактики не лише коронавірусу, але й туберкульозу, кору та інших суспільно небезпечних інфекційних захворювань.
Проаналізувавши системи інфекційного контролю, які існують у світі, ми пропонуємо створити нову службу за зразком американської CDC. До речі, частково її функції вже виконують Центри громадського здоров’я.
Як працює CDC
CDC – це центри з контролю та профілактики захворювань (Centers for Disease Control and Prevention). Перший центр був створений в 1946 році в Атланті для боротьби з малярією. Під час Другої світової війни військові бази з’являлися в ареалах проживання комарів. Завдяки обробки місць скупчення комах вдалось взяти ситуацію з розповсюдженням малярії під контроль.
Згодом CDC розширив спектр своєї діяльності на інші захворювання, включаючи тиф, дизентерію, сказ і чуму. Зараз ця організація має 10 тисяч співробітників, а її бюджет складає – понад $7 млрд.
CDC складається з підрозділів, які розробляють заходи щодо профілактики хвороб. Кожен інститут займається окремим напрямком. Наприклад, інститут з профілактики туберкульозу вивчає лише питання, пов’язані з цією хворобою. Підрозділи CDC аналізують статистику, проводять наукову діяльність, розробляють програми громадського здоров’я, інформують людей, як протидіяти інфекційним загрозам. Також в CDC працює центральна лабораторія, яка співпрацює з органами управління охорони здоров’я у кожному штаті.
Минулого року в усьому світі спостерігався спалах кору. В США захворіли більше тисячі людей. Значною мірою це пов’язано з рухом проти вакцинації, який набирає обертів у Сполучених Штатах: з 2010 по 2017 рік у країні значний відсоток дітей не був вакцинований від цієї хвороби. Зараз рівень імунізації в деяких штатах складає лише 71%. Найбільша кількість хворих на кір (700 людей) зафіксували в ортодоксальних єврейських громадах Брукліну, де люди через релігійні переконання відмовляються від щеплення.
В Італії та Німеччині в межах боротьби з епідемією заборонили приймати до школи дітей, яким не зробили щеплення, їх батьків штрафували на 500 євро. CDC обрала інший шлях боротьби з розповсюдженням хвороби. Фахівці служби виявили, що найбільша небезпека йде від мандрівників, які повернулися з Ізраїлю, України та Філіппін. Тому вирішили контролювати тих, хто повертається з цих країн. Крім того, CDC випустив рекомендації щодо вакцинації окремих груп населення (тих, що в групі ризику). Як результат, загрози епідемії кору в країні вже немає, розповсюдження хвороби взято під контроль. Для порівняння: у нашій країні за минулий рік захворіли на кір близько 60 тисяч людей.
Також минулого року понад 30 людей в різних регіонах США захворіли на кампілобактеріоз. З них чотири людини було госпіталізовано з симптомами діарея, висока температура та шлункові кольки. CDC провело розслідування: лабораторні та епідеміологічні дані свідчили, що за тиждень до захворювання 98% пацієнтів мали контакт з цуценятами, які продаються через відому мережу магазинів. Інфекція вірогідно передалась тваринам через їжу, а ті, хто контактували з тваринами – недостатньо ретельно помили руки.
У CDC рекомендують при купівлі цуценяти одразу здати аналізи у ветеринарній клініці. А в очікуванні результатів при контакті з твариною вдягати рукавички та ретельно мити руки.
У США також успішно працює державна програма з профілактики ВІЛ-СНІДу, розроблена спеціалістами CDC. За 10 років кількість інфікованих по країні знизилась на 30%.
Важливо зазначити, що програму протиепідеміологічних заходів розробляє CDC, а реалізують її відповідні державні установи. Також CDC не займається перевірками чи інспекціями. І, звісно, не видає довідок і не погоджує документів.
Цікавим є досвід інших країн, які також використали модель CDC. Для прикладу візьмемо Грузію. В цій країні функції санітарно-епідеміологічного контролю розподілені між Центрами громадського здоров’я та службою харчової безпеки. Центри громадського здоров’я не займаються інспектуванням закладів харчування, вони є інтелектуальними підрозділами, що розробляють програми та стратегічні рішення. ЦГЗ встановлює санітарно-гігієнічні стандарти як для лікувальних установ, так і для навчальних закладів. Його рекомендації не є обов’язковими, проте більшість громадян розуміє, що їх необхідно дотримуватись.
Чому CDC не зупинила коронавірус
Називаючи модель американської CDC однією з найкращих в світі, варто визнати, що і найкращі іноді помиляються. США досі залишаються лідером серед інших країн за темпами розповсюдження СOVID-19. У країні загалом зафіксовано 6,3 млн інфікованих та понад 190 тисяч людей померло. Міжнародні експерти вважають, що однією з причин таких наслідків для країни є запізніла реакція CDC. Хоча водночас й відзначають об’єктивні фактори, що впливають на розповсюдження вірусу.
США – одна з найбільш динамічних країн світу. За один день громадянин може побувати у п’яти аеропортах країни, перебуваючи у робочому відрядженні. Американці багато подорожують й по всьому світу, а країна завжди була відкрита для громадян інших країн. З початку пандемії до США з Китаю прилетіло 400 тисяч осіб, яких не перевіряли на СOVID-19, а потім – робили тестування вибірково.
Потрібно відзначити, що весь світ не був готовий до епідемії СOVID-19. Так само і США. І головною причиною, на мою думку, є не відсутність фахівців чи відповідних служб, а неправильна чи запізніла оцінка ситуації з боку політичного керівництва країн. Попередження про небезпеку банально ігнорувались.
Як сформувати CDC в Україні
Ядро нової служби фактично створене: при МОЗ існує Центр громадського здоров’я, який ситуативно займається боротьбою з розповсюдженнями коронавірусної хвороби. Та для ефективної роботи ЦГЗ необхідна дієва структура - розгалужена регіональна мережа підрозділів, які зможуть обробляти великий обсяг інформації, проводити дослідження та приймати рішення із запровадження протиепідеміологічних заходів. Для цього необхідно змінити статус ЦГЗ – з державного підприємства на орган державної влади.
На жаль, у нас немає часу на створення служби «з нуля»: формування регіональних структур, створення лабораторій, набір та підготовка фахівців - це принаймні рік часу. Тому Кабмін вивчає можливість реорганізації однієї з існуючих державних структур. Головна вимога – вона повинна мати штат співробітників з необхідним досвідом та мережу лабораторних центрів у кожному регіоні.
Законопроєкт щодо створення служби вже внесений до календарного плану сесії парламенту. Тож ми зараз разом із головним санітарним лікарем Віктором Ляшком завершуємо розробку документу. В стислі терміни ми маємо подати його до Верховної Ради та створити службу, яка опікуватиметься біологічної безпекою держави.