Сумнівні рішення
За даними соцопитування, проведеного на замовлення Центра політико-правових реформ у грудні 2015 року Фондом «Демократичні ініціативи», КСУ цілком довіряють лише 1% громадян України. 38,1% українців зовсім не довіряють КСУ, 30,3 – переважно не довіряють. Що не дивно з огляду на те, що, приміром, 30 вересня 2010 року цей Суд ухвалив рішення, яким було визнано неконституційним закон “Про внесення змін до Конституції України” від 8 грудня 2004 року на підставі порушення встановленої процедури його розгляду та ухвалення. Завдяки цьому влада, де-факто, відновила дію конституційних положень у редакції від 28 червня 1996 року, що стало одним із ключових інструментів узурпації влади президентом В. Януковичем. Останнє ж рішення КСУ від 18 березня 2016 щодо офіційного тлумачення положення "на наступній черговій сесії ВРУ", яке міститься в статті 155 Конституції, стало ще одним прикладом ситуації, за якої КСУ не виконує своєї функції.
До речі, деякі судді, які 30 вересня 2010 року змінювали на догоду тодішньої влади редакцію Конституції України, ухвалювали й рішення щодо офіційного тлумачення положення "на наступній черговій сесії ВРУ". Відкрите у зв’язку зі зміною Конституції КСУ кримінальне провадження, так і не було завершено. Тому дехто з цих суддів залишився на посаді і продовжують працювати по-старому за нового Президента України Петра Порошенка, не завчаючи на Постанову ВРУ «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді» від 24 лютого 2014 року. Яскравим тому підтвердженням є «свіже» рішення КСУ.
Таке стало можливим через безкарність, упевнена народний депутат, віце-спікер Парламенту Оксана Сироїд. «Ми звертаємося до ГПУ з вимогою надати відповідь, стосовно кого з суддів КСУ відкриті кримінальні провадження. Щоб знати та не замовчувати цю ситуацію», -- зазначає вона. І додає, що наразі треба думати про те, як переглянути останнє рішення КСУ. Її підтримує й Марина Ставнійчук, яка пропонує звернутися правничою спільнотою до Парламенту та Президента з вимогою не застосовувати рішення КСУ щодо офіційного тлумачення положення "на наступній черговій сесії ВРУ".
Разом з тим, окрім усунення наслідків роботи цього складу КСУ, слід почати його реформувати. На черзі прийняття законопроекту «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 25.11.2015 року № 3524. Але чи зможуть такі конституційні зміни забезпечити незалежність КСУ? Із цим запитання ми вирішили звернутися до експертів.
Проблемний добір кадрів
Один з авторів Конституції України Володимир Шаповал не вважає дієвим запропонований вказаним законопроектом механізм обрання конституційних суддів Парламентом, Президентом та З’їздом суддів України. Адже відношення між цими інституціями влади не змінилося, як і ставлення до них суспільства. «А нинішній набір кадрів до КСУ є преференцією особистісного характеру з боку Президента. Тому й ми маємо такий результат їхньої роботи», -- упевнений він.
Голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко зазначає, що для виправлення ситуації у першу чергу треба напрацювати дієвий механізм добору кадрів до нього. На його думку, це має робити спеціальна комісія, до якої входять судді КСУ у відставці з бездоганною професійною репутацією. Комісія повинна формувати відкритий для суспільства перелік кандидатів на посаду судді КСУ. Політичні ж суб’єкти при призначенні суддів КСУ мають бути обмежені саме цим переліком осіб. Очевидно неприйнятною є практика закритого для суспільства призначення осіб на посаду судді КСУ, виходячи з політичного інтересу.
- Така формула дозволить вирішити кадрову проблему КСУ, -- вважає Ігор Коліушко. – Адже діючий процес формування його складу, за яким добір конституційних суддів здійснюють Парламент, Президент та з’їзд суддів не виправдав себе. Практика та діяльність КСУ засвідчує, що його суддям, більшість з яких – вихідці з судів загальної юрисдикції, методологічно важко працювати у КСУ. Вони продовжують за звичкою застосовувати на свій розсуд закони з оглядкою на владу. Цю пропозицію експерти Центру політико-правових реформ, Реанімаційного пакету реформ подавали до Конституційної комісії із напрацювання проекту змін до Конституції (в частині правосуддя), але згодом вона чомусь випала з його тексту. Ніхто не почув від членів Конституційної комісії, чому цю пропозицію не врахували.
Народний депутат багатьох скликань, Президент Інституту виборчого права Юрій Ключковський упевнений, що із формуванням складу КСУ треба щось робити. Проте запропонований механізм формування спеціальної комісії вважає ризикованим. На його думку, передбачена кооптація при формування цієї комісії може призвести до створення замкненої корпорації та швидкої деградації цілої системи. А один з авторів Конституції України, юрист з багатолітнім стажем роботи в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) Володимир Буткевич запропонував внести деякі правки до вказаної пропозиції, надавши право Главі державі викреслити із списку з сорока суддів КСУ у відставці п’ятьох кандидатів, які йому не подобаються. «Якщо ж ми продовжимо йти шляхом формування складу КСУ Президентом, з’їздом суддів та парламентом, то нічого не зміниться. Адже ніхто з трьох гілок влади не хоче відійти від звичної практики мати своїх людей у КСУ, яким можна у разі чого зателефонувати чи надіслати до них своїх помічників», -- додає він.
Також Володимир Буткевич наполягає на відміні норми, яка позбавляє права суддів обиратися після певного терміну роботи у КСУ. Адже, вийшовши у відставку в 49 років, конституційний суддя шукатиме місце для працевлаштування. Тому більшість з них, аби забезпечити своє майбутнє, вважає за потрібне починати служити певним політичним силам та посадовцям ще за своєї каденції у КСУ.
Суддя КСУ Петро Стецюк звернув увагу на «господарський слід» у діяльності КСУ 2010 – 2014 років і зазначив, що на блищу перспективу необхідно думати, як забезпечити функціонування самого КСУ в межах Конституції.
На думку ж обраного 2014 року парламентом судді КСУ Ігоря Сліденка, який до того займався науковою діяльністю, проблеми з роботою конституційних суддів з’явилися тоді, коли їхню більшість, тобто 10 з 18-ти, утворили професійні судді з судів загальної юрисдикції. Завдяки їм КСУ перетворився на політико-правових орган. На сьогодні при реформування КСУ треба думати про перезаснування цього суду. Аби викорінити негативну практику кадрових призначень, він пропонує під час добору конституційних суддів запровадити квоту науковців з публічного конституційного права.
Щоправда, і науковці не завжди бувають із бездоганною професійною репутацією. Як зазначає Володимир Буткевич, багато хто з прибічників минулої влади, що зараз за кордоном і перебуває в розшуку в Україні, – є докторами наук та професорами. Адже відомо, як вони отримували ці наукові ступені та звання. Попри це, він упевнений, що не варто боятися реформувати КСУ, оскільки той же ЄСПЛ, який існує понад 50 років, постійно проходив через такі зміни. Адже його судді розуміють, що головне – вдосконалювати свою роботу. Важливо, щоб такою ж була й позиція конституційних суддів.
У свою чергу експерт ЦППР Юлія Кириченко закликає науковців та експертів-конституціоналістів об’єднатися навколо обговорення цієї теми, аби виробити найкращий механізм реформування КСУ. «Лише у такий спосіб вдасться досягти у цій сфері відчутних результатів», -- упевнена вона. Сподіваємося, що незабаром такі заклики та побажання будуть втілені у життя.