Відповідальність за воєнний злочин
Звіт «Затоплено війною», підготовлений Truth Hounds та Project Expedite Justice, надає вагомі докази руйнівної шкоди знищення Каховської греблі. Він може використовуватись для реального покарання винуватців, обґрунтування необхідності вдосконалення чинних правових норм щодо екологічних злочинів.
У дослідженні ми детально проаналізували причини та наслідки катастрофи. Прорив призвів до витоку величезного об’єму води, штучна повінь спричинила значну кількість жертв і страждань серед цивільного населення. Ми пропонуємо кваліфікувати знищення Каховської ГЕС як воєнний злочин згідно з Римським статутом, оскільки екологічна шкода була «надмірною» порівняно з очікуваною військовою перевагою.
Докази, включаючи сейсмічні дані та свідчення очевидців, переконливо вказують на контрольований вибух, до якого причетні військовослужбовці РФ. Дослідження аргументовано відкидає версії руйнування греблі внаслідок її зношеності та українських обстрілів.
Відповідальність за безпосередній підрив Каховської ГЕС, найімовірніше, лежить на 205 окремій мотострілецькій бригаді ЗС РФ. Водночас такі операції вимагають стратегічного планування і координації на вищому рівні, ніж командування бригади. Отже, рішення про руйнування Каховської греблі потребувало схвалення вищих командирів у російській військовій ієрархії. У звіті йдеться про командира угруповання військ «Днєпр» Олєга Макарєвіча (нещодавно Генпрокуратура оголосила йому підозру, в тому числі завдяки переданим матеріалам Truth Hounds), начальника Генерального штабу російських збройних сил Валєрія Гєрасімова, тодішнього міністра оборони Сєргєя Шойгу, а також Верховного головнокомандувача Владіміра Путіна. Ймовірним доказом обізнаності й причетності Путіна до руйнування греблі є його візит до окупованого Генічеська на Херсонщині — місця базування штабу командування угруповання військ «Днєпр» — у квітні 2023 року, за два місяці до інциденту. Зустріч Путіна з командирами угруповання напередодні українського контрнаступу свідчить про наявність прямого контакту між ними, а також щонайменше про можливу проінформованість російського лідера щодо планів зруйнувати Каховську греблю.
Руйнівні наслідки для майбутнього
Справжні наслідки катастрофи виходять далеко за межі початкового затоплення понад 600 квадратних кілометрів території, адже тисячі людей було переміщено, а збитки для інфраструктури є колосальними.
Руйнування Каховської ГЕС спричинило серйозні екологічні наслідки, зокрема забруднення, спад рівня підземних вод та втрату біорізноманіття. Це створює загрози для водних ресурсів, якості ґрунтів та екосистем, що можуть бути відчутні упродовж багатьох років.
Знищення греблі принесло за собою багатомільйонні економічні втрати. Лише відновлення порушених систем зрошення щорічно коштуватиме Україні $300 млн. Втрата електростанції, яка мала важливе значення для балансування енергомережі, також значно ускладнила рух країни до сталого розвитку відновлюваної енергетики.
Руйнування греблі Каховської ГЕС та подальше осушення водосховища значно підвищили ризики безпеки на Запорізькій атомній електростанції (ЗАЕС). Це може мати катастрофічні наслідки для безпеки реакторів, особливо якщо російська сторона таки вирішить перезапустити один або більше реакторів. Про це йдеться в аналізі Greenpeace, підготовленому для звіту «Затоплено війною».
Захист довкілля через право
Російське керівництво усвідомлювало серйозні наслідки руйнування греблі, проте все одно прийняло рішення підірвати її. Це свідчить про умисний характер дій, а також про усвідомлення наслідків, що могли настати в результаті витоку води з Каховського водосховища.
Аналіз, проведений нами, пропонує основу для першого застосування Міжнародним кримінальним судом статті 8(2)(b)(iv) Римського статуту в контексті шкоди довкіллю. Справа Каховської ГЕС є каталізатором для прогресивної інтерпретації кримінального права. Вона представляє ключову можливість перетворити сплячі норми міжнародного права на активні засоби стримування воєнних злочинів проти довкілля. Це є необхідним для запобігання подібним катастрофам у майбутньому. Міжнародне правосуддя має діяти рішуче та ефективно.
Створення ініціативи, яка адвокатуватиме притягнення до відповідальності за екологічні воєнні злочини, може стати важливим кроком. Українська влада, громадські та міжнародні організації можуть об'єднатися та закликати Міжнародний кримінальний суд (МКС) до прогресивного і проактивного використання наявного права для реагування. Ініціатива може залучити країни, які наразі ще не підтримують Україну, але мають спільний інтерес у захисті довкілля та забезпеченні справедливості.
Що можемо зробити вже зараз?
Перш за все, закликаємо Міжнародний кримінальний суд розслідувати руйнування Каховської греблі як воєнний злочин. Цей крок підкреслить серйозність ситуації та поставить захист довкілля в центр розслідування.
Одночасно слід підтримати або й ініціювати виключення Росії з міжнародних екологічних експертних кіл та договірних органів. Це стане важливим сигналом про неприйнятність подібних злочинів.
Питання екології можуть стати сильним інструментом для української дипломатії, спрямованим на мобілізацію більшої підтримки України від країн, які до цього часу зберігали стриману позицію щодо російських злочинів. Руйнування Каховської ГЕС має потенціал як ключовий момент, оскільки екологічні наслідки трагедії не обмежуються лише українськими кордонами, але становлять загрозу сусіднім державам і Чорному морю.
Отже, глобальна реакція на руйнування Каховської ГЕС може мати історичне значення в розслідуванні подібних злочинів, що вийде за межі обмеженої кількості країн Європи та Північної Америки. Це може змінити статус-кво і сприяти розвитку міжнародного права в галузі екобезпеки. Україна має можливість стати лідером у боротьбі за справедливість і захист довкілля, об'єднавши світ навколо цієї важливої мети.
Автор - Роман Коваль, керівник департаменту досліджень Truth Hounds