По-перше, позиція всіх без винятку справжніх українських політиків та посадовців має бути чіткою та зрозумілою. Не потрібно бавитися в слова і «сподіватися», що російських миротворців на Донбасі не буде. Ніяких «сподівань», «надій» і «побажань» в заявах та риториці, чим уже почали грішити вітчизняні політики. Позиція має бути рішучою: росіян не має бути на Донбасі і близько - ані опудалом, ані тушкою.
По-друге, серед миротворців не має бути ані білорусів, ані представників Таджикистану чи Киргизстану, ані будь-кого з Організації Договору Колективної Безпеки чи Шанхайської Організації Співробітництва. Нехай пробачать мене наші друзі і партнери з інших держав, однак ми не можемо дозволити собі приймати в зоні миротворців з організацій, де Росія відіграє ключову роль. Занадто високу ціну ми можемо заплатити за неправильне рішення.
По-третє, миротворці мають знаходитися на всій території, де поки що діють терористичні угрупування. Вони мають отримати безперешкодний доступ до всіх об’єктів інфраструктури і не повинні бути локалізовані в якомусь одному «взірцевому» районі.
По-четверте, миротворці мають отримати можливість контролювати східний кордон, оглядати «гуманітарні конвої» і мати можливість не пропускати зброю, боєприпаси та комбатантів з Росії. Адже якщо не зупинити процес насичення зброєю регіону, то присутність миротворців не має жодного сенсу.
По-п’яте, миротворці мають виконувати також гуманітарні функції. Окупаційний маріонетковий режим навіть за підтримки Росії не може забезпечити адекватний соціальний захист вразливих категорій населення. Можете кидати в мене каміння, однак якщо ми ставимо перед собою завдання інтеграції окупованих територій в Україну, то ми маємо думати про такі процеси.
І останнє. Приймаючи рішення по Донбасу - не забуваймо про Крим. Він був, є і буде українським.