До цього Джо Байден дійсно декілька разів попереджав Росію про те, що вона зробить «надзвичайно серйозну помилку», якщо застосує ядерну зброю проти України, і що будь-яке використання ядерної або хімічної зброї буде тягнути за собою «значні наслідки». Відповідну заяву зробив і радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван.
Антонов же вважає, що, якщо подивитись на факти, то виявиться, що Росія не просто не загрожує нікому ядерною зброєю, а й прагне «запобігти розвитку ситуації за неконтрольованим сценарієм», а «російські офіційні особи й особисто президент Росії неодноразово підтверджували, що… не збираються застосовувати ядерну зброю, зокрема тактичну, в Україні».
Завершив свою заяву Антонов словами про те, що «подібні твердження [з боку США]... притупляють обережність у свідомості тих керівників на Заході, які підливають "масла у вогонь" українського конфлікту. На них лежить відповідальність за недопущення сценарію, про який обмовився американський президент».
Та чи дійсно побоювання США, а заразом і всього західного світу, є такими марними, як їх змальовує російський посол?
Правда: російські офіційні особи дійсно погрожували застосуванням ядерної зброї в Україні, прямо чи непрямо.
Під час промови від 27 жовтня президент РФ владімір путін заявив: «Нам не потрібен ядерний удар по Україні, сенсу немає – ані політичного, ані військового». Однак в цій же промові він зазначив: «У Росії є воєнна доктрина, там написано, в яких випадках Росія вважає можливим застосування ядерної зброї». Пункт 7 цієї доктрини говорить про те, що Росія «залишає за собою право на застосування ядерної зброї у відповідь на використання проти неї та (або) її союзників ядерної та інших видів зброї масового знищення, а також у відповідь на великомасштабну агресію із застосуванням звичайної зброї в критичних для національної безпеки РФ ситуаціях». Крім того, далі Путін почав говорити про «брудну бомбу», нібито створену в Україні, і про те, що саме «Захід прагне ядерного інциденту», оскільки хоче «покласти відповідальність на Росію і роздмухати новий виток протистояння». У підсумку – президент РФ відкидав можливість застосування ядерної зброї у повномасштабній війні, що ведеться проти України, приблизно в тому ж самому ключі, як і відкидав можливість цієї війни аж до моменту, коли вона почалася.
Раніше, 21 вересня 2022 р., Путін у своєму зверненні заявив про те, що Росія готова використовувати «всі наявні засоби» для захисту «своїх територій» (до яких РФ відносить і окуповані українські території). Путін у цьому зверненні звинуватив у так званому «ядерному шантажі» саме країни Заходу і зазначив, що Росія володіє «різними засобами ураження».
27 вересня 2022 р. експрезидент та заступник голови ради безпеки Росії Дмітрій Мєдвєдєв написав у своєму телеграм-каналі, що Росія «має право застосувати ядерну зброю, якщо це буде необхідно» – відповідно до основ державної політики в галузі ядерного стримування. Крім того, Мєдвєдєв почав спекулювати на тему того, якою буде відповідь союзників України у разі, якщо Росія все-таки здійснить ядерний удар: «Гинути в ядерному апокаліпсисі заокеанські та європейські демагоги не збираються. А тому – проковтнуть використання будь-якої зброї в поточному конфлікті. Якось так».
Ще раніше, 26 квітня 2022 р., міністр закордонних справ Росії Сєргєй Лавров заявив він в ефірі першого каналу російського ТБ, що ризики застосування ядерної зброї «дуже суттєві», «небезпека серйозна, вона реальна, її не можна недооцінювати».
Останньою із ядерних погроз РФ була публікація на сайті російського МЗС «Заяви російської федерації про запобігання ядерній війні»[10], в якій повторюється положення із воєнної доктрини РФ про допустимість використання ядерної зброї у відповідь на «агресію з використанням звичайних озброєнь, коли під загрозу поставлено саме існування держави», а також лунає заклик до інших країн ядерної «п'ятірки» «відмовитися від небезпечних спроб обмежувати життєво важливі інтереси одна одної, балансуючи на межі прямого збройного конфлікту та заохочуючи провокації зі зброєю масового знищення, які здатні призвести до катастрофічних наслідків».