Нагадаємо, що новий закон зменшує засекреченість оборонних закупівель, що дозволяє орієнтуватися у потребах Міноборони і до того ж дає змогу іншим учасникам ринку та суспільству в цілому через ЗМІ, громадські організації тощо контролювати подібні закупки, які раніше віддавали корупцією.
В нас не було мети створити якісь преференції для приватного бізнесу, основна задача - зробити все для того, аби українська армія отримала найсучаснішу техніку і озброєння. Не важливо, хто саме її створить - державний завод, приватна компанія чи навіть державний та приватний виробники на партнерських засадах.
Ми живемо у країні, яка вимушена нарощувати оборонні потужності вже в умовах бойових дій. Те, що оборонні витрати системно збільшуються, це вже велике досягнення для нас. Тим не менш, поки що ми все одно витрачаємо менший відсоток на ці потреби, ніж мали б.
У 2010 році видатки на Міністерство оборони становили 8,6 млрд грн або 0,8% від ВВП. До початку війни цей показник не перевищував 1,1%, і видатки сягали не більше 16,4 млрд грн. У 2015 році держава на оборону виділила 45,8 млрд грн або 2,3% ВВП. За рік видатки зросли до 59,4 млрд грн або до 2,5% ВВП. Минулого року цей показник зріс у грошовому вираженні до 103 млрд грн і до 2,6% ВВП. У 2020-му витрати на Міноборони склали рекордні 117,5 млрд грн. І передбачені на оборону кошти становлять найбільший відсоток ВВП за всю історію України - 2,9%.
Звісно, новини про те, що армія отримує модернізовану бронетехніку, літаки тощо, не можуть не тішити. Нещодавно “Львівський бронетанковий завод” передав Міноборони партію танків Т-64, на які було встановлено нові засоби навігації і зв'язку, тепловізійні прилади та системи управління вогнем, комплекти динамічного захисту тощо. Нове “начиння” встановлює на броньованих розвідувальних дозорних машин і "Миколаївський бронетанковий завод", а також покращує тактико-технічні характеристики базової машини БРДМ-2, змінивши розташування особового складу та встановивши бокові люків із посиленим бронюванням, що пришвидшує десантування екіпажу.
У той же час, ми чудово розуміємо, що потрібно докладати зусиль, аби досягти більшого. Ремонт і модернізація радянських зразків техніки, які є в нас на озброєнні - це добре, але це вже рішення вчорашнього дня. Нам потрібно рухатися далі і оснащувати армію зразками, які вже максимально відійдуть від тієї застарілої техніки.
Гадаю, в українського ОПК багато сильних сторін. Це, зокрема, створення ракет. Таких, 122 мм як реактивний снаряд "Тайфун-1", розробки КБ "Південне", дальність якого, а це 40 км, вдвічі більше від звичайного реактивного снаряда для "Граду". Або ракетний комплекс "Нептун", який крилатими ракетами Р-360 вражає морські цілі. Це радари, такі, як, скажімо, мобільний оглядовий 3D радіолокатор 90К6Е для виявлення безпілотних літальний апаратів на низьких, середніх і великих висотах, який виробляє КП "НВК "Іскра".
Гадаю, надалі ми будемо бачити більше спільної роботи державних та приватних виробників озброєння. Зараз готовність підсилювати таку співпрацю демонструє і Міністерство оборони, і “Укроборонпром”.
На нещодавній зустрічі із представниками приватного бізнесу заступник Міністра оборони України Олександр Миронюк повідомив, що міністерство “реформує систему управління у сфері військово-технічної політики на умовах, що мають бути вигідними як для замовника, так і для виконавців державного оборонного замовлення”.
Новий закон дозволить армії максимально відійти від старої, я б сказав навіть, філософії закупок озброєння. Раніше це було “Купуй те, що виробляє український ОПК”, а тепер це “Купуй те, що тобі реально потрібно”.
Я сподіваюся також, що прозорі закупівлі дозволять зекономити значні кошти, які раніше “ковтала” корупція. І, відповідно, силові структури зможуть закупити більше техніки, озброєння тощо. Власне, й рекордний оборонний бюджет, який був затверджений цього року, відкриває більш широкі можливості для того, аби оновити нашу армію.
Розумією, що запити Міноборони ще не задовольняють в повному обсязі відповідно від потреб. І потрібно збільшувати відсоток витрат на науково-технічну роботу, розробку новітньої зброї тощо. Та вірю, що поступово Україна досягне і цього. Наразі ж скористаємося тими можливостями, які з’явилися на цьому етапі.