Неймовірний Ґданськ або Чи приживеться польська солідарність в Україні?Прогулюючись по Длуги Тарг, однією із головних вулиць Ґданська, поринаю у зовсім інший світ – світ поціновувачів мистецтва та традицій. Польське місто із німецькою історією, немов дихає присмаком свободи та приваблює своїм європейським устроєм все більше мандрівників.
Пройшовши Двір Артуса, фонтан Нептуна та декілька будинків з характерними рисами бароко та маньєризму, стою перед Зеленими Воротами, які є символічним закінченням головної вулиці Ґданська. Саме у цій будівлі знаходиться громадська організація «Бюро Леха Валенси».
У просторому кабінеті колишнього Президента Польщі мою увагу привертають розгорнуті свіжі газети і олівець, яким пан Валенса, ймовірно, щось виділяв. Незважаючи на поважний вік, лідер руху «Солідарність» все ще тримає руку на пульсі часу. Цікаво, чи може чимось подібним «похвастатись» наш Президент?
Мої роздуми перериває помічник Леха Валенси: «У Вас не більше 20 хвилин».
Доля України завжди була тісно пов’язана із долею Польщі. От і зараз у нашій країні уже декілька років поспіль йде мова про Асоціацію з ЄС. Які досвід та уроки Польщі повинна перейняти України?
Не можна перескочити певні етапи розвитку. Потрібно не копіювати когось, а виокремити свою систему. Чим менша країна, тим більше шансів її реформувати. Зараз епоха вирішення проблем розумом і логікою. Україна повинна не упустити свій шанс.
Що є слабкою ланкою українських реалій?
Зараз люди, як в Польщі, так і в Україні, слабоорганізовані. ХХІ століття висуває зовсім інші правила – ми повинні йти в ногу з часом. Останні роки характерні непоганими можливостями розвитку України. Європа боїться нашої землі, наших ресурсів. Єдина перепона, що стоїть на шляху України, - це справедливість і свобода, що повинні лежати в основі правової системи. Демократія – це дуже хороша система, але її треба вивчити. Свого часу, я не боявся, я хотів перемагати. Україна не повинна боятися.
Справді, більше 30 років тому рух «Солідарність» зміг об’єднати у своїх лавах 10 мільйонів робітників, що становило майже 50% загальної кількості працюючих поляків. Створення цієї організації мало неабияке значення для демократичних змін не лише у Польщі, але й у сусідніх країнах. Саме прості робітники вирішили відстоювати власні права методами страйків та мітингів. Навіть після того, як закон фактично заборонив діяльність цього об’єднання, воно діяло підпільно і врешті решт досягло поставленої мети. Зараз Польща досягла того, про що 30 років тому могла лише мріяти: «совєтів» і їх режиму більше немає, як немає солдатів між Польщею і Німеччиною, країна виборола своє право на свободу і демократію, а також стала повноцінним членом Євросоюзу.
Що для мене означає європейський вибір України? Це, в першу чергу, інші стандарти життя: достатні (достойні) заробітні плати та пенсії для забезпечення потреб громадян, стипендії для студентів, а також дієві соціальні стандарти, що справді захищають та підтримують. По-друге, це право на справедливе судочинство: «ні» сфабрикованим справам. Це повна реформація судової вітки. Для чого нам «найкращі у світі» закони, які не діють? По-третє, це вільне пересування територією Європи без оформлення віз, «простоювань» у чергах перед посольствами та оформлення величезної кількості папірців.
Якщо аналізувати глобальніше, то членство України в ЄС дає нашій державі можливість на рівних правах впливати на політику Євросоюзу. У свою чергу, Україна повинна відповідати стандартам, які уже функціонують у передових країнах: принципи ринкової економіки, якісна профільна освіта, функціонування ринку праці, агропромислового комплексу. Крім того, відповідаючи євростандартам, повинна покращитись транспортна інфраструктура загалом.
Перелічувати переваги вступу до Євросоюзу можна ще довго. Будемо відверті, мінуси теж є. Вони є завжди. Проте, як говориться «Дайте мені точку опори, і я переверну світ». Тож, можливо, Євросоюз для України і є тією точкою опори, яка допоможе перевернути корумпований та псевдодемократичний світ України з голови на ноги?
*Діалог з Лехом Валенсою відбувся у березні 2012 року у м. Ґданськ.