Війна – це синонім насильства, зокрема і сексуального. Наприклад, під час Другої світової війни до сексуальної наруги вдавалися як нацистські солдати, так і червоноармійці. Так, за оцінками істориків з різних країн, тільки в ході просування радянських військ територією Німеччини було зґвалтовано до двох мільйонів жінок. Лише в Берліні сексуального насилля червоноармійців зазнало близько 125 тисяч німкень, дівчат та хлопчиків – або ж до семи відсотків тодішніх жителів Берліна, доводять сучасні історики.
Важко повірити, що в сучасному цивілізованому світі насильство під час війни також буде настільки масштабним. Можливо, важко було в це повірити через те, що з розвитком цивілізації на таке спроможні тільки психічно хворі. Втім, як показують страшні реалії – росіяни-окупанти втратили будь-яку людську подобу і гвалтують наших жінок та дітей так, як це було під час Другої світової. Під час тієї війни насильство червоноармійці виправдовували буцімто це своєрідний акт помсти за наругу над радянськими жінками, а також, що це культурний шок, який переживали радянські солдати, побачивши вищий рівень життя за кордонами СРСР. Насправді ж це абсолютна нелогічна маячня, якою нелюди заспокоювали свою психіку. Тоді і сьогодні вони гвалтують просто тому, що хочуть. Вони йдуть на злочин, бо відчувають потребу і думають, що їм за це нічого не буде. Вони знають, що їх дії – вища міра жорстокості і їм байдуже. А дарма. Бо якщо, навіть, в мирній росії справи про сексуальне насилля часто заморожуються (а ще частіше такі вчинки просто сходять з рук), то в Україні за таке звірство передбачена висока відповідальність.
Різниця між націями українців та росіян у всьому. А після останнього місяця життя сказала б, що такий сором цивілізації як росіяни – взагалі не нація. І якщо за поребриком матері спокійно відправляють своїх дітей на смерть в Україну, то нам нестерпно болить за кожного українця, який постраждав чи загинув від рук окупанта.
Зізнаюся чесно: щоразу, коли бачу нову історію про сексуальне насилля над нашими дітьми та жінками, проектую це на себе. Щоразу думаю: таке могло б трапитися з кожним без винятку. Як протистояти грубій чоловічій силі? А коли до тебе приставляють пістолет? Абсолютне безсилля, тотальний страх.
Мушу визнати, що донині у нас не було належної комунікаційної поведінки, як говорити про сексуальне насилля. Часто у питаннях, які стосуються тіла жінки, коли йдеться про сексуальні злочини, було важливо захистити жінку. Нам здавалося, що, якщо прямо називати зґвалтування зґвалтуванням, то цим ми ще більше ранимо жінок. Та комунікувати треба. І робити це голосно. Щоб весь світ знав наскільки жорстоко та по-звірячому діють рашисти. А ще слід попрацювати в законодавчій площині, щоб мати змогу відкрити справи на якнайбільше гвалтівників. Донині в нашій країні орієнтувалися на медично-правові висновки. Але, погодьтеся, у воєнний час жінка, яку гвалтували нелюди, а потім залишили в темному підвалі на невизначений час, не має можливості швидко знайти лікаря чи адвоката. Міжнародне кримінальне право дозволяє у таких випадках не орієнтуватися на медично-правові висновки. Тобто, можна фіксувати психологічні зміни, збої менструальних циклів. Не обов’язково фіксувати травму, як цього вимагає національне законодавство. Показами для розслідування цілком можуть бути й інші речі. Зокрема, і телефонні дзвінки, перехоплення розмов окупантів, де вони розповідають про зґвалтування.
Днями Генеральна Прокуратура України планує зібратися щодо відповідальності російських окупантів за сексуальне насилля проти наших жінок. Думаю, воєнний час вимагає від нас, законотворців та прокуратури більш рішучих кроків, які б допомогли покарати нелюдів. Вже зараз разом з колегами напрацьовуємо зміни до законодавства, які б допомогли швидше виявити сексуальні злочини. За кожне насилля мають відповісти найвищою мірою. За кожну жертву, за кожне горе. Зараз наша ціль – зібрати найповнішу картину по зґвалтуванням російськими солдатами, тому якщо ви знаєте постраждалих або стали жертвою самі – звертайтеся до Нацполіції (102), Медичної допомоги (103), дзвоніть на Національну гарячу лінію із запобігання домашньому насиллю, торгівлі людьми та гендерній дискримінації – 116 123 або 0 800 500 335. Зважайте також, що сексуальне насилля це не лише про зґвалтування, це також погрози зґвалтуванням або сексуальним насиллям, каліцтво статевих органів, тортури сексуального характеру, примусове оголення, сексуальне рабство, примусова вагітність, примусова стерилізація, примушування до проституції.
Держава дуже хоче захистити кожну і кожного. Але без нашого спільного розголосу це зробити буде набагато тяжче.