Для України, як для країни, держави, суспільства, головна цінність на цій війні – це люди. Військові, цивільні, - всі наші громадяни. Звільнення полонених – є першочерговим завданням усіх, відповідальних за цей процес. Від Верховного головнокомандувача – до пересічних співробітників Координаційного штабу (КШ) з питань поводження з військовополоненими. Структури, яка безпосередньо опікується питаннями звільнення українців з російського полону.
В останні дні травня Україні вдалося звільнити 1000 своїх громадян. Це – найбільший обмін в історії повномасштабної російсько-української війни. Звільнено 880 військовослужбовців та 120 цивільних. Серед звільнених – троє жінок.
На рідну землю повернулися 497 воїнів Сухопутних сил, 97 - Військово-Морських Сил, 95 - Сил Тероборони, 72 - Десантно-штурмових військ, 21 - Сил безпілотних систем, 2 - Повітряних Сил, 2 - Сил підтримки а також 56 воїнів Державної прикордонної служби України, 31 Національної гвардії України та 1 представник Державної спеціальної служби транспорту.
Кожен третій звільнений цими днями український військовослужбовець був у полоні понад три роки, 311 захисників утримувалися в неволі з 2022 року, 122 – з 2023-го року, 150 – з 2024-го року.
Це – велика радість для рідних та близьких цих людей, для всього суспільства. Відео звільнених, які повернулися на підконтрольну Україні територію та вперше телефонували своїм матерям, дружинам, своїм діткам, – облетіло всі соцмережі та телеканали не лише в Україні. Сльози радості за звільнених українців наверталися на очі всіх, хто побачив ці історичні кадри.
Прикметно, що в ці травневі дні додому повернулися 175 героїчних оборонців з Маріупольського гарнізону. 81 з них – потрапили в російську неволю саме на Азовсталі. У 1-му корпусі Нацгвардії «Азов» повідомили, що в рамках обміну з полону звільнені азовці - бійці 14-ї бригади «Червона Калина» і 15-ї бригади «Кара-Даг».
Журналісти та військові звернули увагу на те, що в обмінні списки з вини російської сторони не було включено воїнів героїчної 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Через підступну маніпулятивність російської сторони під час формування списків на нинішній та всі попередні обміни, понад 800 бійців 12-ї бригади «Азов» вже 4-й рік перебувають у страшній російській неволі.
«Для усіх нас полонені бійці Маріупольського гарнізону завжди є у пріоритеті. Однак цього разу в рамках обміну «1000 на 1000» тих, кого повернули Україні, визначала саме російська сторона… Беззаперечно, кожен, хто знаходиться в російському полоні, - має бути повернутий. Україна бореться за кожного свого громадянина. Україна працює в важких умовах повномасштабного вторгнення і Маріупольський гарнізон – це один з пріоритетних напрямків повернення. Кожен наш «азовець» буде звільнений», - заявив після травневого обміну заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, представник ГУР МОУ Андрій Юсов.
Чому ж насправді росіяни вперто не хочуть міняти бійців 12-ї бригади спецпризначення «Азов»? Чому наші герої попри всі попередні міжнародні домовленості навіть на рівні Міжнародного Червоного Хреста вже 4-й рік перебувають під тортурами росіян? Причин - кілька. Кремль боїться та ненавидить "азовців". Російська влада лякає "Азовом" власне недолуге населення. Росіяни не ідіоти, і прекрасно розуміють, що «Азов» - це символ нашої незламності, стійкості, нашого національного опору. Водночас російські військові дуже не хочуть повертати в Україну та на лінію бойового зіткнення вмотивованих патріотів. Страх перед "Азовом" та бажання за будь-яку ціну зламати наш спротив та єдність - така нині мотивація ворога щодо неповернення наших героїв.
На превеликий жаль, як це не сумно констатувати, але Росія триматиме азовців в ув’язненні до останнього, наскільки це буде можливо. Бо за порєбріком відчувають, наскільки це питання тригерить українців. А значить – росіяни намагатимуться зробити з цього чергову лінію розколу в середині українського суспільства. То ж – мусимо про це пам’ятати та вчасно виявляти і нейтралізовувати підступні провокації росіян.
Слід нагадати, що під час виходу українського гарнізону з Маріуполя у травні 2022-го року, 2349 українських героїв отримали гарантії безпеки від Міжнародного Комітету Червоного Хреста (МКЧХ) та від Організації об’єднаних націй (ООН), які були безпосередньо залучені до процесу. МКЧХ безпосередньо гарантував безпечну здачу українських військових, реєстрував та документально фіксував факт полону кожного воїна персонально. До процесу евакуації «азовців» були залучені також лідери Туреччини, Ізраїлю, Франції та Швейцарії. Очевидно, що для тиску на Росію з метою позитивного вирішення питання обміну наших військовополонених, Україні нині слід звертатися і до наших міжнародних партнерів – МКЧХ, ООН, президентів Туреччини, Франції, урядів Ізраїлю та Швейцарії та всіх країн цивілізованого Світу. Багато з них мають із Путіними прямий контант.
При цьому слід завжди пам’ятати: Україна бореться за кожного свого громадянина. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими та українська воєнна розвідка, яка опікується питаннями звільнення наших бранців, самовіддано працюють задля повернення на батьківщину усіх українців, які перебувають у полоні ворога.