Українські матері – приклад найвищої пожертви. Адже вони благословляють своїх дітей на стрибок у невідоме. А війна – це невідоме, де є певні шанси, що все погано закінчиться. Але українські матері свідомо роблять цю жертву. Це щось схоже на жертву діви Марії, яка знала, що Ісус буде розп'ятий, але все рівно його благословила. Мені здається, що не так навіть важко своє життя втратити, а ось втратити життя своєї дитини – це надзвичайно боляче. Але все рівно наші мами свідомо йдуть на це. І за це їм велика подяка і шана. Це потрібно цінувати.
Я бачив, що пишуть слухачі моєї пісні “Мамо”: “серце розривається”, “дякую за пісню”... Коли таке читаєш, на душі стає тепліше. Але я вже співав цю пісню і для військових. Це був запис і я виконував її два рази поспіль. Побачив по реакції бійців, що вони згодні з кожним словом, з кожною нотою. Сподіваюсь, завдяки цій пісні я підказую їм, що можна сказати своїм матерям.
Я сподіваюсь, що моя пісня знайде відгук і в серцях синів, дочок, і в серцях матерів. Я радий, що встиг написати цю пісню, поки моя мама ще жива і вона її почує. Треба цим користуватися, поки батьки живі.
Моя мама завжди бачила в мені музиканта і ніколи – військового, людину зі зброєю. Але коли почалася війна, я ні секунди не вагався. Я пішов до війська і мама мені жодного слова не сказала проти. Я розумію, що вона мною пишається. Вона мені це теж не говорить, але я це бачу. І все це – саме завдяки маминому вихованню.
Автор - Мирослав Кувалдін, військовослужбовець Культурних сил, артист, музикант