Микола потрапив на війну як доброволець батальйону «Львів». За плечима була строкова служба у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді та участь у Революції Гідності. Нова повістка прийшла одразу ж на початку весни 2014-го, у часи анексії Криму. Проте збори закінчилися нічим – усіх відпустили додому, пообіцявши покликати пізніше. Але загострення ситуації спонукало знову прийти до військкомату.
На той час у Миколи було вже четверо дітей, і військкомат наполегливо відмовляв йому. І Миколі довелося шукати шляхи потрапити на фронт самотужки – з добровольчим батальйоном «Львів».
Удома залишалася дружина та діти, і зрештою через турботу про кохану Микола вирішив, що час повертатися: «Вона дуже схудла. Завжди була тендітна, але коли я приїхав з ротації в березні 15-го, то просто не впізнав. Я пообіцяв, що більше не поїду. До того були в Станиці, коли передзвонював, ловив зв’язок на даху, і завжди щось летіло, свистіло і вибухало, кричав, аби було чутно. Для неї це був страшний стрес».
Повернення пройшло не дуже лагідно – було незрозуміло, чим саме зайнятися, та й не хотілося працювати на когось. Микола звернувся до центру зайнятості, і там йому порадили розпочати власний бізнес. Разом із дружиною вони вигадали сферу занять – вирощувати полуницю. Отримав від держави землю як учасник АТО та захистив проєкт у центрі зайнятості, заробивши невеличкий грант на початок. Звісно, щоб розпочати власну справу, довелося позичати ще грошей.
Вчитися довелося на власних помилках, адже ніде немає підручника – як створити полуничну ферму й вийти на прибуток. Які сорти краще ростуть на землях Львівщини, які не бояться температурного режиму, які найсмачніші, з яких найбільший урожай? Що робити з теплицями, як їх краще будувати, як обирати ягоди для закритого ґрунту? На сотні питань Микола мусив самотужки знайти відповіді – часом і завдяки невдалому досвіду. «Якби я знав цю реальність, я б ніколи підприємцем не став», – напівжартома зізнається він.
За кілька років спроб та помилок Миколі вдалося перевести свою полуничну ферму ФайнаBerry на винятковий рівень. Орендував ще землі у товарищів-АТОвців, вирощує кілька десятків різних сортів полуниці та отримує врожай від травня по листопад. Запровадив «полуничні ф’ючерси» – систему попереднього бронювання врожаю. Відповідально ставиться до екологічної складової бізнесу та використовує біологічні препарати захисту, які відповідають українським вимогам ДСТУ і європейським сертифікатам GLOBAL G.A.P. Співпрацює з місцевими ресторанами, поліпшує доставку. Розвиває агротуристичну сферу – запрошує гостей на свою полуничну плантацію відпочити, влаштувати пікнік, позбирати ягоди та одразу ж їх і з’їсти.
Минулий рік завдав бізнесу шкоди – як через карантин, так і через несприятливі погодні умови, проте Микола розповідає, що й цей досвід став поштовхом до розвитку. Рясні снігопади цієї зими також додали складнощів – проте підприємець зберігає добрий гумор та долає перешкоди з позитивом: «Ми змушені рухатися вперед і адаптуватися, ми змушені змінюватися, бо світ змінюється швидше», — вважає він. Микола ділиться новинами з життя ферми у соцмережах, де відверто розповідає про випробування, розв'язання проблем, новини та плани на майбутнє. А їх багато – від розвитку власного бізнесу до підтримки побратимів та переселенців, які тільки стають на цей шлях.