Відірвані від улюбленої роботи, ми почувалися дещо безпорадними. Документаліст бачить історії скрізь, особливо коли навколо вирують події справді світового масштабу, тому дуже хотілося продовжити фільмувати те, що ми бачили довкола. Проте на початку війни знімати будь-що було надзвичайно важко: в людині з камерою бачили шпигуна чи диверсанта. І навіть офіційна акредитація від Міністерства оборони не мала авторитету. Після кількох невдалих спроб ми зрозуміли, що фіксувати події треба, але також треба дещо змінювати звичний формат.
Ми замислилися – а як переживають війну інші митці? Художники, скульптори, музиканти, літератори… Ідея дослідити зміни у житті митців у відносно спокійних обставинах їхніх майстерень та домівок, звичайних і тимчасових, привела до створення проєкту «Мистецтво в країні війни».
Ми не мали якихось конкретних планів щодо формату, героїв, кількості серій тощо. Головним було зафіксувати стан людини, почути її історію та думки, побачити зміни, порівняти з власним досвідом. Тому ми просто домовлялися про зйомки з героями та приїздили до них. Головними критеріями для відбору героїв було те, що людина професійно займається мистецтвом, залишилася в Україні та дещо відома за кордоном. Згодом ми запросили до співпраці колег з об’єднання Вавилон’13. І так створили 25 серій, кожна у середньому по 15 хвилин.
Українські митці, як виявилося, майже скрізь долучалися до волонтерських рухів, навіть якщо евакуювалися в інші міста. Творчість, яка для цих людей є роботою, професійним обов’язком і пасією водночас, допомагала зосередитися, повернутися до звичного життя, заново віднайти себе у нових обставинах. Вони не могли не творити – як і ми не змогли не знімати. А твори українських митців, будь то плакати, картини, вірші чи музичні композиції, народжені під час війни, підтримували не лише авторів, а й реципієнтів – ми постійно отримуємо відгуки про це.
Митці, кожен у свій спосіб, також долучилися до інформаційної війни – малюючи актуальні карикатури, як Олег Смаль, влаштовуючи перформанси за кордоном, як Алевтина Кахідзе, підкреслюючи українське коріння своєї творчості та його відмінність і незалежність від російських проявів, як переважна більшість.
Нам, DocNoteFilms, вдалося в цей страшний рік реалізувати масштабний документальний проєкт – зняти 25 серій у різних містах, від Чернівців до Харкова, випустити його на YouTube Вавилон’13 та на Суспільному телебаченні, а головне – вчергове підтвердити, що культура під час війни грає надважливу роль. Як сказав один з героїв проєкту – якщо культура помре, за що ми боремося?
Подивитися серіал можна на YouTube-каналі Вавилон’13.
