Згідно з опитуванням станом на серпень 2022 року майже 60% українців вважали прослуховування російської музики неприйнятним. Погодилися із твердженням про прийнятність споживання такого контенту лише 19,2%, а п`ята частина респондентів не дала чіткої відповіді.
Джерело - Школа політичної аналітики НаУКМА
Також 41,9% сказали, що відмовилися від прослуховування російських виконавців і 27,7% заявили, що зробили це частково. Варіант відповіді «не слухали і до 24 лютого» обрали 21,3%, а не відмовилися від російської музики лише 8,5%.
Джерело - Школа політичної аналітики НаУКМА
Не забуваймо, що це є декларацією своєї поведінки, яка в дійсності може дещо відрізнятися. Зокрема частина респондентів могла дати суспільно бажану відповідь. В будь-якому випадку цифри виглядають обнадійливими, бо є розуміння, що слухати російську музику в очах більшості не виглядає нормальним.
Світло на фактичну поведінку з прослуховуванням музики частково проливає підрахунок прослуховування на стрімінгових платформах. Наприклад, у серпні в топ 100 Apple music кожна четверта пісня була російською, в той час як на Spotify – взагалі кожна друга. Десятьма найпопулярнішими піснями в Apple music тоді були виключно українські, вперше в історії. У грудні ж в топ 10 цього чарту входять лише 3 українські пісні та 4 російські, а у сотні – по третині російських, українських та пісень іншими мовами (як правило – англійською). Коливання у популярності російських пісень із серпня по грудень може бути спричинене як зміною ставлення людей, так і виходом нових треків, які витісняють один одного. Платформи ж для прослуховування музики мають відмінні рейтинги, так як їх користувацька аудиторія теж різна.
Якщо як мінімум чверть пісень, які слухають українці є російськими — це таки зрада чи перемога? Навіть з максималістсько-песимістичної перспективи, за якої перемогою слід вважати повну відсутність російських пісень в українських чартах, ми на переможному шляху. Адже у минулорічному топ-10 від Apple music було 7 російських пісень, а у топ-100 в цілому не було жодної української. В рейтингу знаходилося місце лише кільком виконавцям з України переважно з композиціями мовою сусідньої країни-терориста. Тому зміни цього року є тектонічними, українська музика блискавично перейшла на рівні позиції з російською та почала її витісняти. Що важливо – російськомовні співаки з України у своїй творчості почали переходити на солов`їну, добровільно чи вимушено відмовляючись від орієнтації на російський ринок. Чи збережеться цей тренд і українці остаточно відмовляться від російської музики?
Результати того ж опитування від ШПА НаУКМА демонструють, що відмова від російської музики відбувається в загальному контексті наростання негативного ставлення до російських культурних продуктів. Зокрема 63% українців підтримують заборону ввезення книжок та іншого друкованого слова з росії та Білорусі, 75,4% вважають неприйнятним перегляд та прослуховування розважальних програм російських ЗМІ, 57,7% підтримують заборону фільмів та серіалів російського виробництва, а їх перегляд вважають неприйнятним 55,9%. Тенденції з витіснення російської музики та іншого контенту протікають у межах глибоких та масштабних соціокультурних змін, які важко розвернути у зворотному напрямку, оскільки попередні умови (спів)існування України та росії зруйновано. За таких умов у публічному просторі постійно присутнє невдоволення рівнем популярністю російської музики, що вибухає гарячими дискусіями, в яких більшість (ті хто вважає прослуховування російської музики неприйнятним) тисне на меншість, а двигуном переважно є громадянське суспільство. Активніша позиція держави у підтримці і спрямуванні суспільної дискусії може посприяти остаточному витісненню з України російської музики та імперської шовіністичної культури загалом. Держава уже не стоїть осторонь і цілком ймовірно, що тренд з все більшої відмови від прослуховування російсько музики збережеться.
Чудовою ініціативою є «музична мобілізація», яку запустив лейбл ЕНКО у партнерстві з Мінцифри та МКіП. В її рамках людей закликають слухати українське замість російського. Головною ж аргументацією є детальні і доступні пояснення механізму й обсягу фінансування російського бюджету через музичні платформи. Важливо, що ініціатива звертає увагу й на інших згубних для нас наслідках, окрім економічних, зокрема на ролі музики в російській пропаганді, запорєбрикову творчість ще й порівнюють зі зброєю. Аргумент про фінансування російських ракет через музичні платформи є, мабуть, найбільш зрозумілим та поширеним у публічному просторі. Натомість додаткового розвитку потребує аргументація у історичній та культурній площині, щоб бути переконливою для широкого загалу. Більшої присутності в інфопросторі потребують пояснення про негативні наслідки від прослуховування всього російського контенту, навіть піратського. Наприклад, його використання, так само як і пости у соцмережах із російським звуковим супроводом у багатьох випадках напряму не призводять до монетизації, але сприяють популяризації, яка є вкрай важливою для музичної індустрії. Коли хтось вподобав у ТікТоці трек і скачав його з чарту на піратському сайті, потім увімкнув в своєму авто, а випадковий перехожий знайшов її через Shazam – це вже сюжет для потенційного соціального ролика. МКіП міг би активніше ініціювати у цьому напрямку інформаційні кампанії та розробити механізми з підтримки відповідних проєктів від бізнесу та громадськості. Реалізація таких кампаній має ґрунтуватися на вивченні мотивації людей відмовлятися чи продовжувати слухати російську музику. Адже деякі наші співвітчизники можуть бути кілька разів ознайомлені з тим, що прослуховування російської музики – це гроші на ракети, які по ним летять, але донатити на ЗСУ й ненавидіти рф під улюблені російські треки. З’ясування мотивів цих людей потребує застосування якісницьких методів досліджень, одним опитуванням тут не розібратися.
На мою думку, окрім зусиль із переконання населення свідомо з власної волі відмовитися від російської музики, державі варто рішучо та активно застосовувати можливі важелі з її заборони у тих випадках, коли це сприятиме захисту національних інтересів. Законодавче обмеження Верховною Радою публічного використання російського музичного контенту є правильним кроком, який однак потребує доопрацювання. Я вважаю, що для цього слід в першу чергу чітко визначити загрози національній безпеці, які несе російська музика. Необхідно дати аргументовану відповідь на такі питання: 1) чи становлять загрозу російські пісні, створені до 1991 р.? 2) якщо так, то в чому різниця із загрозою від пісень постсовєцької доби? 3) чи становлять загрозу національній безпеці так звані хороші росіяни, зокрема виконавці, які засудили російську агресію (і коли саме: у 2014 чи 2022)? 4) Якщо ні, то чи є від них користь для України? Коли відповіді на ці запитання немає, потенційно зберігається невизначена загроза від творчості так званих хороших виконавців з рф та пісень, випущених до епохи незалежності. Я переконаний, що їх використання в публічному просторі варто було б теж обмежити вже зараз, адже ми знаходимося в умовах війни за виживання і ці потенційні загрози в купі з іншими можуть виявитися фатальними. Вже потім можна переглянути заборони, навіть у короткостроковій перспективі, якщо швидко будуть напрацьовані відповіді на вищезгадані питання.
Я вважаю, що крім переконання українців відмовлятися споживати російський контент на музичних платформах, державі слід активніше діяти у напрямку заборон і тут. Міністерству цифрової трансформації я б радив наполегливо ставити перед технологічними компаніями питання обмеження доступу до російського контенту з України. З деякими компаніями, зокрема такими гігантами як Apple та Google, у відомства вже вибудувана робоча комунікація та партнерство, яке варто використати для витіснення російської творчості.
Отже, в Україні все ще багато людей слухає російську музику, однак більшість українців уже знайшли для себе аргументи, щоб відмовитися від неї, а також більше слухати українських виконавців. Ще торік нинішній рівень негативного ставлення до російської музики та популярність української були немислимими. На мою думку, в цих умовах держава має активніше сприяти остаточному подоланню української залежності від російського контенту. Зокрема Верховній Раді я рекомендував би посилити обмеження використання російської музики в публічному просторі, розширивши заборонений перелік на період до 1991 р., а також на виконавців, які засудили російську агресію. Гадаю, що Мінцифри слід ставити перед власниками музичних платформ питання про обмеження доступу з України до російських пісень. Водночас МКіП міг би запускати й підтримувати інформаційні кампанії на аудиторії з різними мотивами споживання російського контенту.