Суть реформи полягала у тому, що у зв’язку з упровадженням першого етапу введення в дію нової маршрутної мережі, затвердженої рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 08 листопада 2012 року № 942 «Про затвердження мережі автобусних маршрутів загального користування м. Кіровограда» з 1 червня 2013 року після проведення відповідного конкурсу припиняється робота таких міських маршрутів:
№ 5 «101-й мікрорайон – Об’їзна дорога»;
№ 9 «вул. Генерала Жадова – центр – вул. Генерала Жадова»;
№ 10 «вул. Бєляєва – МАУП»;
№ 22 «вул. Соціалістична – центр – вул. Соціалістична»;
№ 50 «вул. Генерала Жадова – Лісопаркова»;
№ 113 «вул. Космонавта Попова – вул. Єгорова»;
№ 120 «вул. Пацаєва (КРЕП № 5) – Лісопаркова»;
№ 126 «Центральний ринок – вул. Урицького»;
№ 150-а «101-й мікрорайон – сел. Молодіжне».
Як, мабуть, і будь-яка реформа, вона отримала шквал критики і від журналістів, і від громадських діячів, і від політиків, і від громадян-пасажирів. Міськвиконком отримав чимало скарг на роботу нових маршрутів, на нові схеми руху старих, на відсутність звичних маршрутів. Особливої критики піддавався той факт, що за відсутності старих маршрутів містянам доведеться їздити із пересадками, а отже – удвічі більше платити. Чимало дісталось і Автобусному парку, який звинувачують у перерозподілі маршрутів на свою користь.
Але незаперечним фактом також є і те, що нарешті був проведений конкурс на розподіл маршрутів, і Автобусний парк переміг у конкурентних умовах.
Чи були скарги раніше? Були. Реформа вже давно необхідна, і про неї вже тривалий час вели розмову як стара, так і нова влада. Але наважились реалізувати її лише нині.
Політичні дивіденди зі справедливого народного гніву вирішила отримати і опозиція. Так, народний депутат Андрій Табалов у своєму блозі пропонує міській владі провести громадські слухання. А місцевий осередок партії «УДАР» закликав усіх громадян вийти на акцію протесту. Однак в результаті відгукнулись на заклик опозиціонерів близько десятка активістів. З них членів самого УДАРу було помічено лише двох, решта – депутати від ВО «Батьківщина» та колеги зі «Свободи».
Звісно, тут значну роль зіграла неспроможність опозиційних сил до проведення масових заходів, про яку я вже писав раніше. Але не це стало головною причиною провалу протестної активності. На мою думку, для того, аби вийти протестувати, громадянам вже не достатньо просто бути проти. Необхідно бачити чітку альтернативу. А цієї альтернативи нема. От і доводиться городянам своє незадоволення виражати лише на словах.
В той же час влада, отримавши шквал критики, одразу задекларувала абсолютну відкритість до пропозицій та побажань кіровоградців, чим значно послабила їхні протестні настрої.
Тому, що можна констатувати на даний момент? По-перше, обіцяного колапсу міських перевезень з 1 червня точно не сталось. Були, звісно, певні незручності і незадоволення, але це можна списати на «незвичність».
По-друге, в котре влада спробувала запровадити рух маршрутного транспорту від зупинки до зупинки (а не зупинки у будь-якому місці). Побачимо, чи будуть дотримуватись даного принципу перевізники і пасажири.
По-третє, владою декларується «рухомість» процесу. Тобто, схеми руху маршрутів будуть коригуватись відповідно до побажань пасажирів, і жоден маршрут на сьогодні не є остаточним. Тут міській владі в пригоді став літній період, коли пасажирів небагато. В запасі є цілих 3 місяці, аби відкоригувати всі недоліки системи, адже восени люди повернуться з відпусток, приїдуть на навчання і пасажиропотік зросте в рази.
Тож, не зважаючи на те, що реформа дійсно недосконала і її є за що критикувати, іншої альтернативи наразі ніхто не запропонував. Тому щиро бажаю успіхів в її реалізації. А чи вдасться владі з нею впоратись і якісно запровадити наступні два її етапи – побачимо восени, коли знову повернемось до цієї теми.