Але почнімо з бази. За даними Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА, станом на літо 2021 року, Київ мав більш як 300 громадських вбиралень: стаціонарних, модульних, контейнерних, а також біотуалетів. Частина з них працюють не весь рік, ще частина — закриті, бо потребують ремонту. Таку саму кількість туалетів КМДА вказувала й у пізніших відповідях громадянам, зокрема навесні 2023-го.
Хто за які вбиральні відповідає
Не всі вбиральні перебувають на балансі однієї організації. Так, за розташовані в парках і скверах відповідають районні комунальні підприємства по утриманню зелених насаджень КО «Київзеленбуд», у зонах відпочинку біля води — КП «Плесо», на кладовищах (а є і такі) — Ритуальна служба СКП «Спецкомбінат ПКПО». Перші, до речі, за словами Таміли Макаревської, не пристосовані до роботи в зимовий період — коли на вулиці мороз.
За даними Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА, на балансі 10-х КП Утримання зелених насаджень перебуває 39 громадських вбиралень. З них 24 функціонують, а 15 — потребують ремонту. Ще чотири вбиральні розташовані на територіях, підконтрольних цим районним комунальним підприємствам.
Як повідомляла Таміла Макаревська в середині січня 2022-го, за «Київводфондом» були закріплені 42 стаціонарні вбиральні. З них фактично працювали 23:
«Всі вони знаходяться у різному санітарно-технічному стані. У санітарному — доброму, а технічному — не дуже. Частина з них потребує капітального ремонту. Наше підприємство щороку подає до переліку капремонтів певну кількість громадських вбиралень. У нас на 2022-24 роки заплановано відновлення 12-ти громадських вбиралень — покращення їхнього технічного стану і надання послуг населенню».
Крім того, на балансі підприємства є ще модульні вбиральні.
«Наше підприємство встановило 12 автоматизованих модульних вбиралень. Вони у дуже доброму санітарному стані», — додала Таміла Макаревська.
Частина вбиралень, що підпорядкуванні «Київводфонду», є на мапі.
Крім того, у 2012-му з’явився неофіційний додаток із мапою громадських вбиралень Києва. Але він складений російською мовою, доступний тільки для iOS і востаннє оновлювався у 2019 році.
У підпорядкуванні КП «Плесо» 40 вбиралень, з яких 29 стаціонарних та 11 модульних. Зі стаціонарних працюють 19 вбиралень, а модульні — усі. Таку інформацію надав Департамент захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА у відповідь на запит DOZORRO. Це саме ті вбиральні у парках, скверах і на пляжах, які переважно не працюють пізньої осені та взимку.
Судячи з даних схем кладовищ, «Спецкомбінат ПКПО» має щонайменше 30 громадських вбиралень. Скільки з них працює, точно невідомо.
Загалом у відповідь на запити, а також із доступних відкритих джерел DOZORRO зібрало інформацію про розташування 179 вбиралень з тих понад 300, про які зазначають у КМДА. Не по всіх із них відомий стан.
Крім того, вбиральні є на на ринках, у ТРЦ, гіпермаркетах, на АЗС, автостанціях, автовокзалах, вокзалах, підземних торгових просторах, а також у метро. Щоправда, з останніми є нюанс.
Туалети в метро у Києві призначені виключно для працівників метрополітену і стають загальнодоступними під час оголошення повітряних тривог — коли зали виконують функції укриттів, а вагони перестають рухатися. При цьому охочі скористатися вбиральнями йдуть туди лише у супроводі представників чергового персоналу станції. Це «Телеграфу» пояснили у Департаменті транспортної інфраструктури КМДА.
До загальної кількості наявних у Києві вбиралень також варто додати й мобільні — відомі як біотуалети. Департамент ЖКІ КМДА зазначає, що їх встановлюють під час проведення заходів, а обслуговують за рахунок тих, хто ці заходи організовує.
Враховуючи дані з відповідей на запит і ту інформацію, яку ми знайшли у відкритих джерелах, можна припустити, що з 300 комунальних вбиралень реально працюють до 100 (разом з тими, які відключені взимку). Цього явно недостатньо, адже за даними сервісу «Київ Цифровий», на початку серпня у місті мешкали 3,1 млн людей.
Відповідно до будівельних норм, на кожну тисячу жителів населеного пункту потрібно один санвузол у громадській вбиральні. Тобто зараз Київ повинен мати таку кількість вбиралень, які могли би обслужити понад 3000 людей одночасно.
З урахуванням туалетів у торгових і розважальних центрах, цілком можливо, що ця норма таки виконується. Та судячи з відгуків містян, збільшувати кількість вбиралень все одно треба — ремонтувати ті вбиральні, які не працюють, і будувати нові.
Що ремонтували в останні роки
У червні 2019-го заступник голови КМДА Петро Пантелеєв повідомляв, що протягом 2015-2018 років у Києві збудували та відремонтували 32 громадські вбиральні. З них 13 нових збудували під час реконструкції парку «Наталка», Пейзажної алеї, Володимирської гірки, «Мій парк» на проспекті Ватутіна, Сирецького парку, парку «Орлятко», парку Островського, парку «Відрадний», Андріївського узвозу біля Алеї художників.
У відповідь на петицію у квітні 2023-го міськрада повідомляла уже про будівництво і реконструкцію 40 вбиралень. З них 15 — в рамках реконструкції парків і скверів, ще 25 — окремо.
На жаль, виокремити вартість облаштування тільки вбиралень з кошторисів на загальні реконструкції зелених зон неможливо. Тому в цьому тексті ми загадаємо лише ті суми, які стосуються окремих ремонтів і будівництва туалетів.
Через Prozorro в Києві за останні 8 років обслуговування вбиралень замовили приблизно 33,7 млн грн.
Дві третини цієї суми — 22,1 млн грн — пішли на оплату послуг з очищення, миття, технічного та іншого обслуговування вбиралень і біотуалетів.
На ремонт і будівництво нових вбиралень виділили 10,4 млн грн. Найбільше коштувало будівництво підземної громадської вбиральні на Андріївському узвозі — 4 млн грн. Ці роботи у 2018-му проводило київське ТОВ «Ж.О.К.», яке в результаті отримало всю суму від Управління будівництва Подільської райради КМДА.
Крім того, замовляли ремонт вбиралень у зонах відпочинку «Центральна», «Райдуга», «Лісова», «Пуща-Водиця», «Венеція», на міському кладовищі на вулиці Стеценка, на лісовому — на вулиці Крайній, а також на Володимирському ринку. Вартість угод — від 95 тис. грн до 1,6 млн грн.
У 2018-му ТзОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні» замовили облаштування модульної вбиральні в Сирецькому парку за 710 тис. грн. А в 2019-му Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Дніпровського району сплатило трохи менше ніж 2 тис. грн «Епіцентру» за підвісний бачок і чашу Генуя.
Найсвіжіше замовлення з ремонту було у лютому 2023-го. Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району придбало тоді сантехніки на 32,5 тис. грн.
Ще 1,2 млн грн пішли на проєктування ремонту чи будівництва та супутні послуги. Наприклад, розробка проєкту будівництва вбиральні на Андріївському узвозі, проведення археологічного дослідження земельної ділянки на місці будівництва, підготовка документів для інформування Юнеско, а також технагляд за роботами коштували 878 тис. грн.
Не зайвим буде згадати і дві скасовані закупівлі вбиралень Південного та Центрального вокзалів за більш як 30 млн грн. Після розголосу про вартісні люксові складові у кошторисах проводити ремонт у туалетах бюджетним коштом взагалі передумали.
Натомість влітку 2023-го коштом UNICEF Ukraine на київському вокзалі облаштували безкоштовну сімейну вбиральню. Вона безкоштовна, повністю безбар'єрна та пристосована для гостей вокзалу на візках. Про це повідомила пресслужба Укрзалізниці, яка також анонсувала облаштування ще чотирьох таких вбиралень у Києві: одну — у дитячому просторі Спільно «Iron Land», одну — на Центральному вокзалі та ще дві — на Південному вокзалі.
На жаль, попри вичерпний перелік питань у запиті, з 10-ти установ, які дали хоч якусь відповідь, лише одна надала інформацію про те, скільки коштів саме потрібно для приведення вбиралень до прийнятного стану. У КП УЗН Дніпровського району вказали, що вважають доцільним ремонт двох непрацюючих вбиралень у парках, які користуватимуться попитом. І це коштуватиме 3 млн грн. Про які саме вбиральні йдеться, не вказано.
Куди йти, якщо поряд немає вбиральні
Коли ж так сталося, що треба терміново відвідати вбиральню, поряд нічого немає, а шукати на мапі найближчу ви не маєте часу, то кияни та гості міста можуть вільно скористатися ними у закладах громадського харчування: кафе, барах ресторанах. При цьому, вам не обов’язково щось купувати у цьому закладі.
У Києві з 2008 року діє розпорядження КМДА №579 «Про вільний доступ громадян до туалетів закладів громадського харчування». Згідно з ним, усі мешканці та гості міста можуть безкоштовно та вільно користуватися туалетами в закладах громадського харчування.
До речі, така норма діє й в інших містах України — там, де відповідні розпорядження ухвалювали місцеві органи самоврядування.
Куди йдуть кошти за відвідування громадських туалетів
Відвідування більшості комунальних громадських вбиралень платне. Наразі тариф становить 10 грн. Як зазначала згадана вище Таміла Макаревська, ці гроші зараховуються як власні кошти підприємства, їх витрачають на обслуговування санвузлів.
Виходячи із сьогоднішньої ситуації, імовірно, цих коштів недостатньо для розширення мережі вбиралень. Утім, як зазначала Макаревська, КМДА надає можливість інвесторам долучитися до розбудови й реалізувати свої ідеї.
Зокрема, влітку 2019-го у Києві затвердили перелік з двох вбиралень, які пропонувалися бізнесу для реконструкції з можливістю добудови.
«Це має бути інвестор, який має бажання укласти договір в контексті того, що він може зробити надбудову: кафе чи інший заклад, з умовою відновлення роботи громадської вбиральні. Тобто функціонал цього об’єкту не змінний», — повідомила начальниця відділу організації роботи громадських вбиралень СВКП «Київводфонд».
У результаті, у травні 2021-го КП «Київське інвестиційне агентство» оголосило два конкурси на реконструкцію стаціонарних громадських вбиралень із добудовами у Святошинському районі: на вул. Якуба Коласа та просп. Перемоги.
Утім реалізовувати ці проєкти так ніхто й не взявся.
Висновок
Судячи із сьогоднішньої ситуації, наявних у Києві громадських вбиралень недостатньо для забезпечення потреб мешканців і гостей міста. Частково проблеми закривають вбиральні у ТРЦ, ресторанах і кав’ярнях. Утім ті, що підпорядковані комунальним підприємствам, потрібно ремонтувати. А судячи з даних закупівель, ремонт і реконструкція фінансуються недостатньо. І навіть це можна було би розв’язати, віддаючи частину непрацюючих будівель у приватне користування. Але дві спроби реалізувати цей план були невдалі.