Левова частка того, що мені вдалося заробити між 2004 і 2010 роками, пішла на єдину статтю витрат: українсько-польське підприємство кафе-бар «Полонез». Влітку ми брали пиво з дерунами (одні на всіх) і виносили додатковий стіл в галерею під арками Гостинного двору – з виглядом на Пирогощу. Взимку сиділи всередині і замовляли по п’ятдесят з оселедцем під шубою. Або коньяк – теж з оселедцем під шубою. Дуже швидко російська попса переставала дратувати, сварливість персоналу сприймалася як належне, а біла вагонка на внутрішніх стінах набувала неповторного декадентського шарму. Вдень «Полонез» служив за офіс поета Романа Скиби, в якого був необмежений кредит на барі, а о 9 вечора вагітна барменка з криком розганяла захмелілих поетів, невідомих художників і могилянських гуманітаріїв. У «Полонеза» завжди були проблеми як не з податковою, то з санепідемстанцією, та коли його врешті закрили, ми ніяк не могли повірити в те, що це сталося.
Але треба було десь сидіти, і ми перейшли на іншу сторону споруди. Деякі облюбували собі точку з кодовою назвою «Банкомат», решта сиділи просто «на Гостинному» – на великих сходах навпроти Києво-Могилянської Академії. З боку метро був неформальний громадський туалет, тому хотілося відсісти якомога далі, в сторону Сагайдачного. Та гнівний охоронець новозаселеного Піреус Банку почав нас проганяти навіть пізно ввечері, коли ніякі банки вже не працювали.
Я, все ж, продовжувала ходити на Гостинний – в Національну архітектурну бібліотеку ім.Заболотного. Заповнювала від руки по шість бібліотечних бланків і нетерпляче чекала на черговий зшиток «Будівництва і архітектури», спостерігаючи, як уважно читають свою літературу інші – наприклад, відома києвознавиця Владислава Осьмак.
Проте 15 серпня 2011 Кабмінет міністрів України виключив Гостинний двір зі списку пам’яток архітектури. 26 квітня 2012 депутати Київради прийняли рішення «реконструювати» будівлю під черговий офісно-торгівельний центр, що буде належати припрезидентській офшорній компанії Afidreko Holdings. Старанно заплутуючи нормативну базу, помножуючи корупційні схеми і всіляко приховуючи від громадськості свої реальні наміри, київські чиновники і забудовники вже розпочали «реконструкцію» Гостинного двору. Замість громадської бібліотеки, театру, пам’яткоохоронного товариства, культових кафе Гостинний двір перетворюють на черговий пункт товарно-грошового обміну заможних людей.
Цинізм ситуації в тому, що споруда дійсно потребує реконструкції. Але справжнє ім’я тої «реконструкції», на яку сьогодні віддають Гостинний, – це корупція і незаконна приватизація, нехтування думкою громади і руйнування живої матерії міста. Нам потрібна реконструкція, яка залишить за собою місце для спілкування та відпочинку, мистецьких заходів і освітніх майданчиків, велосипедних доріжок, зелених зон, вільного пересування дітей та людей з особливими потребами. І, повірте, це дуже реально: вже сьогодні у відкритому доступі є три проекти розвитку Контрактової площі, розроблені українськими та іноземними спеціаліст(к)ами в рамках міжнародного воркшопу «Контрактова площа: сценарії розвитку».
З нагоди Дня Києва хочеться всім нагадати: це наше місто, ми платимо за нього власними податками, і тільки нам належить право вирішувати його долю. Киян(к)и, приходьте на Альтернативне святкування Дня Києва 26 травня о 14:00 на Гостинному дворі. Чиновники і забудовники, зробіть нам гостинець: не чіпайте Гостинний!