Але, олюднення стосунків у суспільство порушило нові виклики перед усіма, особливо – батьками. Так, залишки традиціоналізму все ще залишаються у суспільстві. Але ролі, які раніше чітко були розподілені між членами сім’ї вже розмазані. Жінки не зав’язані виключно на 3К: «Kinder, Küche, Kirche» (нім. – діти, кухня, церква). А роль чоловіків перестала зводитись виключно на єдиних добувачів у сім’ї. Але у цьому рівноправ’ї стався крен у бік втрати значимості самої сім’ї. Немає чіткої індивідуальної відповідальності ні за збереження сім’ї, ні за виховання дітей. А у результаті ми отримуємо 52% шлюбів, що розпадаються (за даними минулого року), і падіння народжуваності. І в тому, що сім’я не збереглась, як правило, винна інша сторона, а не ваша. Так простіше.
Непохитність волі дорослих у сім’ї трансформується у партнерство. І тому сьогоднішні діти «такі неслухняні», і а у «наші часи такого не було, була повага до старших». Бо батьки позбавлені частини повноважень на дитину. І, насамперед, вони втратили легітимність застосовувати насилля щодо власної дитини. Ми мучимось тим, що не вистачає педагогічних здібностей, що діти не такі якими ми були в дитинстві. Але не розуміємо того, що світ змінився і він вимагає іншого виховання. Він вимагає не слухняних виконавців волі, а ініціативних членів суспільства.
Гуманізація освіти – коли перехід межі дозволеного вчителем стає доступним широкій громадськості і його відразу засуджують. Вчителі втрачають свій авторитет серед учнів по тій же причині, що і батьки – вони уже не мають права ні на психологічне, ні тим більше, - на фізичне насилля.
А коли недоступні або неприйнятні каральні методи щодо дітей, найпростіше і для батьків, і для вчителів просто перекидати відповідальність на другу сторону. За виховання, за освіту, за майбутнє дитини. А діти в такій ситуації залишаються сам на сам. І не треба дивуватись тому, що їх виховує те, що раніше називалось «вулицею», а тепер – «соціальними мережами».
Ми лише вступили на шлях гуманізації. І можливо для багатьох зручніше було б повернутись до традиційності та авторитаризму. Але, зворотного процесу вже не буде. І треба вчитись жити в новому – людянішому світі. Бо, насправді, він значно кращий за той, де насилля було нормою. Лишилось лише одне. Взяти на себе відповідальність. І за себе, і за сім’ю, і за виховання дітей.